Крим не буде підмосковським. Кримські татари відкрили ресторацію навпроти посольства рф у Варшаві

12 Березня, 2023

“Крим — це Україна. І ніщо цього не змінить»: щодня подружжя кримських татар — Ернест Сулейманов та Ельміра Сеіт-Аметова (на світлині) — нагадують росіянам, кому належить кримський півострів. Прямо навпроти російської амбасади та російського культурного центру у Варшаві майорять український, кримськотатарський та польський прапори. Стяги щоранку з’являються на фасаді «Криму» — ресторану кримськотатарської кухні.

Інтер’єр ресторану продуманий до найдрібніших деталей. Тут є керамічні вироби, зроблені братом Ельміри. Багато років тому він почав відроджувати традиційну кримськотатарську кераміку. У закладі звучить кримськотатарська музика. На столі — запашна кава, зварена у тиглі на піску, та пахлава, якою пригощають гостей.

Візитівка закладу — це, звісно, чебуреки та янтики. (Янти́к — пиріжок із прісного тіста з баранячим фаршем та гострими приправами, засмажений на сковороді, на відміну від чебурека, без жиру -Вікіпедія).

У «Криму» готують як м’ясну, так і веганську їжу.

«Чебуреки — це справді візитівка кримських татар. Це страва, яку можна приготувати дуже швидко. Коли до нас приходили гості, їм давали каву. У кримських татар так прийнято: коли приходять гості, ні в кого не питають, що будеш пити, відразу пригощають кавою, бо це само собою зрозуміло.

І ось моя мама вважала, що поки гості п’ють каву, вона має зробити бодай по 2-3 чебуреки кожному. Тобто, це така швидка їжа, але водночас це дуже поживно і смачно», — розповідає Ельміра.

«Політика нашого ресторану — страви мають бути тільки кримськотатарськими. Вони можуть мати трішки інший вигляд, але не смак. Серед інших кулінарних хітів закладу – юфак аш.

“Це такий супчик з малесенькими вушками. На одну ложку має вміститись 13 вушок. Так кажуть, принаймні. І якщо дівчина не вміє ліпити 13 вушок на ложку, значить, вона не готова ще до заміжжя», — розповідає власник ресторану Ернест Сулейманов.

Усі ці вушка — ювелірна ручна робота. Ліплять їх дружною компанією тут, у «Криму», вкладаючи душу і серце.

«Це не така складна страва, але потребує дуже багато часу. Ми ліпимо всі разом — і хлопці, і дівчата. Нема такого, що хтось каже “я не вмію робити” і стоїть осторонь. Це такий собі наш клуб за інтересами. Ми маємо такий релакс на 2-3 години: хтось м’ясо накладає, хтось ліпить», — додає Ельміра.

«Нам дуже не вистачало цієї атмосфери Криму. І коли до нас приходять відвідувачі — кримські татари, які були змушені виїхати з анексованого півострова через ситуацію, яка склалась, щоб не воювати проти свого народу, — я чую рідну мову. У мене тепер таке відчуття, що я знову перебуваю в себе вдома, у Криму, у колі своїх друзів, родичів», — зазначає Ельміра Сеіт-Аметова.