Перші сантиметри скам’янілого мерзлого ґрунту вперемішку з корінням вирубають сокирою. Далі – лом, мотика, лопати. Після другого штиха копається трохи легше, кажуть піхотинці.
Зігріваєшся сам, стає піддатливою земля. Робота йде серйозна, на совість: копають для себе, то ж все вивірено, як під лінійку, продумана геометрія траншей, розчищені сектори під замасковані вогневі точки. Командир посміхається: ніхто не вірить, що позицію зроблено не екскаватором, а вручну. Каже, до ворога зовсім недалеко, зброя завжди під рукою і бій
ці весь час прислухаються до виходів з того боку, але робота не припиняється ані на мить. Хай зірвані спини і стерті руки, хай бруд і втома, але у цій посадці дуже скоро постане залізна лінія оборони, ідеально пристосована для бою і навіть не позбавлена певного комфорту: це ж бо роблять наші хлопці – щоб все було капітально і чистенько, як у себе вдома.
Власне, це і є наш дім. Кожна посадка, кожне поле, село, місто – все, що зветься Україною, все, що ми захищатимемо до останнього, висновковує Командування Об’єднаних Сил ЗС України
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
