У вагоні московського метро. Наші дні

Юрій Демченко. З циклу пародій «Байстрюки маршала Шойгу»

«Страданія» — окрема форма пісенної творчості росіян. За «совкового» періоду автори зазвичай у сопливі тексти уплітали міліарно-патріотичну нитку: «Вот кто-та с горачкі спустілся, навєрна мілий мой ідіот, на ньом защітна гімнастьорка, ана мєня с ума свєдьот». Між іншим, мелодія цієї пісеньки вкрадена у нас. Був такий популярний ще на початку 20-ого століття український міський романс «В саду осіннім айстри білі»… Або ще оце: «Насматрісь, зорька, в рєчєньку, пака рєчка нє вимєрзла, пака іва над рєчкаю зєлєним-зєлєна. Ти харошая дєвушка, насматрісь на любімава, скора міламу в армію, скора будєш адна…».

Та ж тема «чмобіків», чи не так? Ну як не спародіювати! Надивись в річку, зіронько,

Поки та ще не висохла,

Поки верби над берегом

Ще зелені стоять.

Ти саратовська дівонько,

Намилуйся на любого,

Чуєш: мобілізація –

Вам недовго гулять.

Зірка в річці купається,

Та до берега лащиться…

Ну і ти наостаночок

Приласкай-но свого

Нареченого милого,

Бо хлопчині невтішному

На світанку – на станцію,

Звідти – на «СВО».

Зірку хмари поглинули,

Всохли верби на березі,

Річка кригою вкрилася,

Промерзає до дна.

Пролітає повз дівчину

Мрія білою «Ладою»

І ніякого сумніву –

Скоро буде одна.

Теги

Новости по теме