Світло має з власної мінігідроелектростанції

Вінничанин Іван Верещак випробував зроблену своїми руками мініГЕС.

Тепер у його гаражі світиться лампочка від енергії річечки Вінничка. Як іншим скористатися світлом вінницького Данко? Чому корисна справа не подобається декому із сусідів?

Півроку Іван Верещак, інженер за фахом і умілець на всі руки, працював над створенням власної мінігідроелектростанції. Під час нашого спілкування майстер готувався до випробування свого дітища. Прилаштовував генератор. Розмістив його на металевій стійці, що утримує водяне колесо. Для цього закріпив невеличку шафу. Шафа зачиняється на ключ. Каже, щоб, бува, хтось не спокусився і не прибрав до рук генератор.

— Тепер я все зібрав докупи, замкнув весь ланцюг, і можна би починати випробовування, — розповідав умілець. — Але стримує мороз. У холодну пору вода з верхньої точки ковша частково стікає штангами. На них утворюється лід. Це гальмує роботу колеса.

За його словами, якось, коли був мороз, колесо зовсім зупинилося, два дні не крутилося.

— Я навіть зафіксував цей момент на фото. Робота установки, як бачите, залежить не тільки від течії. Доведеться чекати потепління.

Коли температура повітря підвищилася до плюсових позначок, це було на початку нинішнього року, чоловік повідомив, що розпочинає випробування.

Можна освітлювати укриття, заряджати телефони.

У мене немає сумнівів, що лампочка засвітиться, казав Іван Верещак. Навіть попри те, що генератор слабенький, а акумулятор невеликої ємності, вони в робочому стані, тому працюватимуть.

Отже, розпочинаємо…

Річечка крутила колесо, генератор передавав енергію по дротах на акумулятор. Його майстер встановив у гаражі, який розташований на березі річечки, приблизно за 20 метрів від водяного колеса. З акумулятора струм надходив на перетворювач, де з 12 вольтів підвищував його «силу» до звичних 220 і передавав у мережу. Саме стільки було в розетці в гаражі. Майстер під’єднав дроти до лампочки — і в приміщенні з’явилося світло.

Тепер він може тут працювати й не залежати від централізованого електропостачання.

Трохи далі від гаража — будинок, в якому проживає Іван Верещак. У підвальному приміщенні є укриття, обладнали пункт незламності.

— Можна кинути дріт від гаража до будинку і освітлювати підвал, — каже винахідник. — Енергії вистачить ще й для того, щоб підзарядити телефони. Все залежатиме від бажання людей і зацікавленості чиновників.

Самостійно він не може електризувати підвал. За таке можна отримати на горіхи від контролюючих органів. Як відомо, вони по-різному сприймають навіть хорошу справу.

Коли чоловік випробовував свою станцію, до нього підійшов один із сусідів. Почав пред’являти претензії, що його агрегат, так назвав мініГЕС, перешкоджає течії річечки, що може призвести до підняття рівня води. Тоді затопить його город. Сказав, якщо таке станеться, то це дорого обійдеться майстру.

На жаль, він не єдиний, хто має таку думку.

— На мене вже писали скарги, приходила поліція розбиратися — що тут і до чого, — продовжує Іван Верещак. — У нас краще нічого не робити, сидіти в темноті, зате не матимеш претензій.

Він запевняє, що своєю установкою не перешкоджає течії. Показує, що колесо розташовано тільки на тій частині річки, яка ближче до берега.

— Це було продумано від самого початку — не ставити колесо посередині річки, — розповідає майстер. — Тому установка не зможе завдати шкоди. Всі, хто тут живе, знають: тільки-но пройдуть рясні дощі, вода в річечці піднімається. Її рівень не залежить від колеса. Під час одного з таких дощів річкою пливли гілляки. Вони зламали одну шпильку кріплення стійки колеса. Моя конструкція уже постраждала.

Попри негаразди, Іван Верещак радий тому, що вдалося втілити свою мрію.

Він давно дивився на цей потічок і обдумував, як би поставити тут мініелектростанцію. Тепер розуміє, що в ті часи вона не мала би такої актуальності, як нині. Електрику не виключали. Навіть якби змайстрував, то це було б для задоволення власного бажання. Перевірив би своє вміння. Нині, коли електрика стала для кожного з нас важливою, як ніколи раніше, коли кожен вогник у темний час зігріває душу, така альтернатива викликає неабиякий інтерес.

Беріть дармову електрику і користуйтеся

Водяне колесо мініГЕС Верещака крутиться безперервно. Якби станцію забезпечити потужнішим генератором і акумулятором, то й енергії можна накопичувати більше.

За словами майстра, генератор він поставив від старого автомобіля, акумулятор — від мотоцикла. Їх би замінити на сучасні!

У кого є можливості, а головне — бажання скооперуватися з майстром, зробіть це.

Не знаємо, чи може мініГЕС Верещака зацікавити фахівців «Вінницяобленерго»? Вінничка дає енергію, а хто її візьме, це вже питання до тих, хто розуміється в енергетиці, а також до чиновників.

— Освітлювати підвал і пункт незламності нашого житлового будинку можна за допомогою енергії річки Вінничка, на її березі збудована багатоповерхівка, — каже пан Іван. — Холодні дні проминуть швидко. За цей час можна було б добитися дозволу енергетиків на під’єднання альтернативного джерела. З такою пропозицією мало б звернутися ОСББ, написати листа, залучити фахівців…

Можливо, знайшовся б той, хто допоміг придбати потужніші генератор і акумулятор…

Збирав з підручних матеріалів, витратив 10 тисяч гривень

В Івана Верещака вища технічна освіта. Крім того, з дитинства захоплюється технікою. Каже, це в нього від батька, той теж мав умілі руки і майстрував багато пристроїв.

Допомагав у роботі Микола Завальницький, який також був захоплений ідеєю отримати альтернативне джерело електрики. Інколи залучав до роботи членів гуртка енергетиків. Його веде Іван Верещак в одному з профтехучилищ міста.

Перед тим як приступити до виготовлення установки, визначив силу річки. Встановив, що швидкості течії достатньо для виробництва енергії. Матеріали для ГЕС збирав ще задовго до того, коли почали відключати електрику.

Наприклад, лопаті та ковші виготовив з балонів для фреону, мав два власні, кілька знайшов серед металобрухту, інші купив. Кронштейни допоміг придбати товариш, у них на роботі списали полиці, в яких були металеві кутники.

Переважну більшість робіт майстер виготовив своїми руками. Має власну майстерню, необхідні верстати, інструменти. Щоправда, дещо довелося просити зробити професійних токарів.

Загалом на придбання необхідних матеріалів витратив 10 тисяч гривень власних коштів.

Головне, що задоволений результатом. Має світло!

Він свого добився. І не тільки для себе. Якщо інших зацікавить енергія, що її дає річечка Вінничка, нехай долучаються і беруть її. http://www.golos.com.ua/

Теги

Новости по теме