На Кропивниччині подружжя пенсіонерів виготовляє теплі шкарпетки для захисників, а також донатить на потреби оборони

70-річна Олена Кацапенко займається безпосередньо в’язанням, а її 75-річний чоловік Анатолій постачає сировину — розпускає принесені земляками светри. Разом вони виготовляють теплі шкарпетки для військових, бо переживають за їхнє здоров’я. А ще раз на місяць із пенсії донатять на потреби армії.

Все почалося з килимків

Якось, ще на початку повномасштабного вторгнення, пані Олена почула від знайомої, що місцеві волонтери шукають килимки для військових. Це стало відправною точкою: хотілося і відволіктися від постійної тривоги й переживань, і допомогти армії. За лютий і березень подружжя виготовило 70 килимків.

А влітку жінка завбачливо взялася за шкарпетки.  

Завдяки волонтерам Кацапенки зі своїми виробами «засвітилися» в соцмережах. — Люди побачили нас із Толею та впізнали. Донька нашої сусідки принесла аж два пакети ниток. Сама ж сусідка дала свого теплого светра з ниток із козячого пуху. Інші також щось віддали, — розповідає Олена.

Спицями орудує пані Олена. Чоловік тим часом розпускає в’язані речі, формує клубки, готує перекус. — Він мені то каву зробить, то бутербродик принесе, то яблук начистить в тарілку, коло мене поставить. Я в’яжу, спицею наколола шматочок – і в рот. Щоб не гаяти часу, – ділиться майстриня.

Не припиняє жінка в’язати, навіть коли вимикають електрику. — Спочатку пробувала це робити при світлі свічок, але видно не так добре: пропускалися петлі, й шкарпетка втрачала свій вигляд.

То чоловік пішов на базар та знайшов ліхтарик. Той, що на лоб чіпляється. Він його якось прикрутив до моєї настільної лампи, й тепер все видно,- продовжує розповідь жінка.

Олена Кацапенко ніколи не знає, який візерунок вийде. Адже нитки різні як за кольором, так і за наповненням. Є тонші, є тепліші, є жорсткіші. Тож жінка намагається скомпонувати їх у процесі, щоб зробити шкарпетки гарними й теплими.

«Коли в’яжеш верхню частину, можна брати тоншу нитку, а там, де п’ятка і пальці – треба товщу. Не замерзнуть ноги в пальцях, значить, буде тепло всюди. Кольори намагаюсь різні брати. Воно наче само мені підказує, що далі робити», — пояснює Олена.

З літа і дотепер Кацапенки зробили 60 пар різник шкарпеток. В’яжуть для захисників та захисниць.

— Для дівчат є, їм же теж потрібно. А що ж я буду хлопчикам в’язати, а дівчата будуть ображатися, що за них забувають? –зауважує Олена.

Разом пів століття

Анатолій та Олена разом 51 рік. Познайомилися, коли жінка, будучи студенткою херсонського вишу, поїхала на весілля до подружки в Олександрію. А вже вдома, як повернулася, побачила лист від Анатолія. Весь у віршах, з посмішкою згадує вона.

Ми 19 лютого познайомилися, а 30 травня було весілля, – сказала жінка.

З тої пори живуть нерозлучно. З початку рашистської навали обов’язково з пенсії відкладають 100-200 гривень на потреби армії: донатили і фонду Сергія Притули, і Збройним силам України, й іншим організаціям. Бо зараз українці, як ніколи, мають єднатися та підтримувати один одного, вважає подружжя. https://dostyp.com.ua/

Теги

Новости по теме