Записки непрацюючого

Саме непрацюючого. Адже свого часу я два роки працював в обласному центрі зайнятості – які то були золоті часи! — і добре знаю різницю між непрацюючим і незайнятою особою з офіційним статусом безробітного і належними їй виплатами по безробіттю.

Зламного 23 лютого, в середу, вийшов останній випуск «Споживчого ринку». Четвер – у редакції «легкий» день. Наш щотижневик виходив по середах. У вівторок, як правило, «запарка» — остаточно готуємо номер до здачі в друк. А в четвер можна передихнути.

Я вже не спав і хотів було вставати з ліжка, коли прозвучали вибухи. Здогадався, що почалась війна. А значить, можна не спішити на роботу. Зрештою, за якихось надцять хвилин зісковзнув з улюбленого дивана Первомайської меблевої фабрики (за яким я так скучаю) і пішов варити каву.

Коли вийшов з будинку, то побачив у наших Лісках довжелезні автомобільні затори. Головні вулиці, що ведуть з цієї частини Миколаєва до центру міста були, як влучно передає такий трафік джем українська мова — «закорковані». Пішов пішки до Морехідної, далі повз закритий (війна!) Центральний ринок до відділення ПУМБу на Чкалова, де обслуговується редакція. Перед банком – юрба людей. Усередину не впускають. Тим часом ранкова кава дається взнаки. Дуже хотілося в туалет. Зайшов у знайоме бістро в цій же будівлі і попросився скористатись вбиральнею. Працівниця каже: підніміться на другий поверх. Я по сходах — наверх.  Довжелезні коридори, десятки кабінетів – і ніде ні душі. Слава всевишньому – туалет був відкритий. Чисто, предмети гігієни на місці.

Від цього офісного центру спустився по Фалеєвській на  Велику Морську, в будівлю облспоживспілки, де знаходиться редакція. Зайшов у свій офіс, сів за свій стіл і задумався над тим, скільки триватиме вторгнення і що передовсім забрати з кабінету. У підсумку нічого не взяв. Розміркував, що документи, трудова книжка, печатка краще збережуться тут, у сейфі.  А там, гляди, і війна закінчиться. Проте вийшло так, що від того дня мені більше не довелось побувати в своєму кабінеті. Кілька разів під’їжджав до будівлі облспоживспілки, але вона була зачинена.  А через місяць, 26 березня, ми з дружиною поїхали з Миколаєва.

Далі буде.

Непрацюючий Олександр Купченко. Для ілюстрації самовільно взяв роботу  Julia Polishchuk

Теги

Новости по теме