Сто років минуло, а наче про сьогодення!

Не сумуй, дитино, що немає тата,

Мабуть, його в полі стримала розплата.

Він прийде додому, принесе гостинця –

Повні поли маків і перлин для синця.

Не лютуй, що тато не прийшов на свято,

Мабуть, його в полі стримала розплата.

Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець

Все питав у мене: “Кто он? Украінєц?”

Як я від удару серед хати впала,

Як він бив ногами, як я проклинала.

Не журися, сину, що немає тата,

Мабуть, його в полі стримала розплата.

Виростай, мій сину, будь міцний, як криця.

Виростеш, – скажу я, – де лежить рушниця,

Де лежать набої, де лежить граната.

Не сумуй же, сину, що немає тата.

Щоб не знав спокою окупант-чужинець,

Щоб боявся навіть слова “українець”!

Олександр Олесь (1918)

Зі сторінки в Facebook –  Association of Ukrainians in Republic of Ireland.

Теги

Новости по теме