Коли ніч приходить до хати,
Моє серце не знає спокою.
Я не встигла тобі сказати,
Що мені дуже добре з тобою.
І дарма, що лишаєш чашку
Після себе на кухні немиту.
Все помию, мені не важко.
Головне, аби був живим ти.
І дарма, що шкарпетки всюди,
Що не любиш носити краватку.
Мені інше тисне на груди,
От тому і не спиться до ранку.
Бо навколо пекельні втрати,
Бо війна може нас розлучити…
Я не встигла тобі сказати,
Що довіку буду любити.
Вигравай свої битви скоріше,
Захищай українське небо.
Знай, що дома, в обіймах тиші,
Та, що любить, чекає на тебе.
З початком повномасштабної рашистської агресії у житті київської поетки Тетяни Череп-Пероганич (на світлині) з’явилася нова для неї волонтерська діяльність.
Щемливі рядки з нової сторінки творчості – воєнної лірики – цієї авторки напевне відгукнуться не лише в серцях українських жінок, а й їхніх чоловіків, які нині на передовій.
Але сьогодні мова не про поезію, точніше, не стільки про поезію. Разом із друзями Тетяна виготовляє смачні та поживні енергетичні батончики для наших захисників. Ці компактні й легкі (лише 60 г кожен) смаколики швидко тамують голод і надовго додають сил під час чергувань на передовій, за що їх дуже цінують і чекають «замовники» — наші розвідники, військові — ті, хто нині у самому пекельному пеклі…
Про секретні інгредієнти і про шлях у волонтерство розпитую поетесу.
«25 лютого ми виїхали з Києва, — розказує пані Тетяна. — Прямували в Польщу, куди кликали нас друзі, але… Вже в дорозі зателефонував місцевий краєзнавець Ігор Бугрій з Коростова, що у Сколівському районі на Львівщині, запросив до себе. Після двох днів дороги ми зупинилися в Коростові і… зрозуміли, що нікуди далі не поїдемо. Вже на другий день у Народному домі, в якому працює методистом Ольга Яциник, ми плели сітки. Згодом взялися за енергетичні батончики».
Тетяну ще в 2014 році шкрябало сумління: хотіла допомагати, але молодший син Богдан тоді був ще надто маленький, тож не склалося. Тепер же взялася до справи з подвійним ентузіазмом. До команди долучилися місцеві дівчата, родина з Харкова та киянка Ольга Шевчук. Взялися настільки завзято, що на 27 квітня, коли поверталися в Київ, на їхньому рахунку було понад 10 тисяч батончиків!
У столиці і Оля, і Тетяна вже не могли полишили важливої справи. Та й дзвінки з передової продовжили надходити. Тому обидві жінки організували «батончикові фабрики» вже на власних кухнях, а склади — на балконах. До кожної доєдналися подруги. У команді Тетяни — Вікторія Букет, Людмила Гриценко, Людмила Пасіченко, Любов Стаховська і Олена Юрченко. Всі працюють, тож збираються кілька разів на тиждень — і на кухню… Грами давно не зважують і в рецепт не зазирають: руки самі вже знають, скільки чого й як треба.
Півдня іде на те, аби ретельно просушити інгредієнти й підсмажити горіхи. Наступного ранку жінки збираються і починають перекручувати курагу, фініки, кунжут, соняшникове та гарбузове насіння, цукати, різні горіхи, журавлину, родзинки і обов’язково мед! Як бачите, кожен — справжня вітамінна бомба, а батончики не лише поживні, а й міцні (не тануть на спеці та в кишені).
Готують і загортають до вечора, і результат вражає: за одну зміну виробляють 500+ штук або 30+ кілограмів! Якщо ж замовлення більше — телефонують Сколівським колегам, які теж «у справі».
У ящики з батончиками кладуть і секретну зброю — дитячі малюнки, і виготовлені з любов’ю смаколики вирушають до воїнів. Про доставку посилок волонтери звітують фотографіями, а Тетяна ділиться ними у Фейсбуці. Навіщо? Аби пораділи й усі ті численні друзі, які долучаються фінансово або надсилають свої мед, насіння, сушку… Коли Тетяна отримує їх на пошті — не може стримати сліз радості та вдячності.
Чоловік Юрій і сини всіма силами підтримують Тетяну в її служінні. Якщо бракує рук — також одягають фартухи й рукавички і стають до роботи.
…А у вільний від роботи й батончикового виробництва час Тетяна Череп-Пероганич пече пиріжки для місцевої тероборони! Її теж хоче порадувати. http://www.golos.com.ua/
Фото зі сторінки героїні у Фейсбуці.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
