Мода – це цикл, і схоже, дротові навушники знову стають “крутішими” за бездротові. Скромні “ретро”-навушники несподівано повертаються – як з естетичних, так і з практичних причин.
Цікаво, що про такий, здавалося б, суспільно не надто значущий тренд пише аж цілий Wall Street Journal.
Усі вже перейшли на бездротові навушники… правда ж? Відколи Apple запустили на ринок у 2016 році AirPods, вони й аналоги від конкурентів стали невіддільною частиною повсякдення: ніколи не знаєш, із ким можна заговорити, бо не помітиш отих кнопок у вухах.
AirPods перетворилися на ключову частку бізнесу Apple, принісши 38 мільярдів доходу від продажів лише з вересня 2020 по вересень 2021 року.
Одне слово, вони стали надто поширеними, щоб бути “крутими”. Й цілком неминуче почалася протилежна тенденція. Модні молоді знаменитості, як-от Белла Хадід, Лілі-Роуз Депп та Зої Кравітц позують на фотографіях зі шнурками від навушників. З’являються меми й навіть акаунти на кшталт @wireditgirls (“дівчата з дротами”). А тіктокери записують відео з практичними та філософськими виправданнями повернення до дротів.
На практичному рівні, звісно, головну роль відіграє ціна: якщо AirPod коштують від 129 до 179 доларів за базові версії й навіть шалені 549 за AirPods Max, то дротові навушники від того-таки Apple (для справедливого порівняння “якості” беремо один бренд) ідуть за 19 доларів.
Для неорганізованих людей: навушники з дротами легше не загубити (хай дроти плутаються, неможливість “посіяти” є перевагою), й не треба пам’ятати про підзарядку.
Дроти також наголошують “не заговорюйте зі мною”, що подобається великій частині людей. Це така собі більш видима стіна, що відокремлює тебе від зовнішнього світу – аналог таблички “будь ласка, не турбуйте”. Інтроверти зараз в моді, й навушники – спосіб продемонструвати свій фізичний бар’єр до сторонніх.
Крім того, йдеться про моду: серед молоді на Заході поширюється сприйняття музики не просто як товару споживання, а естетичного досвіду – й навушники є способом це підкреслити. Й “технологічність попереднього рівня” отримує “чинник крутості” – варто згадати приклад з вініловими пластинками та теплим ламповим звуком.