Про настояне на “скрєпах” львівське вино періоду совка

4 Червня, 2024

Оповідав якось приятель, який у паскудні часи СРСР працював експедитором на Львівському винзаводі. Як тоді працювала логістика, бувалі люди знають. Тож доводилося час від часу розвозити львівське вино, яке, як відомо, ніколи нічим особливим не славилося, по неозорим просторам совєцкой родіни.

Іноді шмурдяк з нашого краю везлося аж в російську глубинку, і тоді «експедиція» в один бік займала тиждень, а то й більше.

А що, питається робити кільком хлопам-експедиторам у вагоні з вином протягом тижня? Все правильно. Пили. А чи буде хлоп-експедитор купувати якісь напої, коли у нього повний вагон шмурдяка? Правильно, не буде.

Мали, значить, хлопці нехитрий пристрій, яким відкупорювали пляшки, а потім і закупорювали назад. Дістати його на винзаводі не було проблемою. Арифметика була простою. З трьох пляшок 0,75 відливали по 0,25 і мали повну пляшку.

Отут я поцікавився у ветерана експедиційних здвигів, що було з надпитими пляшками. «Доливали водою», – очікувано відповів той. «Господи, – не вгамовувася допитливий я, наче мені не все одно, що пив москаль, якщо й москалю було все одно, що він п’є. – Вино ж могло скиснути».

Попри те, що зіпсувати львівський шмурдяк було важко навіть котячою сечею, львівські експедитори були людьми питущими, але совісними і за реноме свого підприємства дбали.

«Та ти що дурний, чи як. Ми ж не звичайну воду лили, а сєрєбрянку», – округливши очі, оповідав ветеран-експедитор.

Прикрий у своїй цікавості Ромко тут же ж забажав знати, що таке сєрєбрянка. А коли дізнався – ледь не оторопів.

«Ну ставав десь вагон на зупинку чи на перечеп, тут же шукалося місцеву церкву, йшлося до батюшки і він за пару рублів і пару «флаконів» відливав нам трохи святої води. Вона ж сріблом збагачена, мікробів нема. І нам добре, і батюшка заробив», – зізнався ветеран.

Отакої! Пили собі рускі мужики і баби бандерівське вино, гадки не маючи, що воно фактично освячене і на скрєпах настояне. Цікаво, а якби знали, то теє знання їм би щось дало?