«Песимістичні новини, які ллються з усіх щілин, впливають лише на «експертів», які воюють на кухні…»

Олег Тягнибок разом з Andriy Olefirenko.

На одному з найважчих напрямків війни – на Бахмутському – боронить Україну чимало депутатів-свободівців з Полтавщини. Один із них – Андрій Олефіренко «Чилієць», командир взводу однієї зі штурмових бригад Збройних сил України, депутат Полтавської районної ради. Спілкування із захисником завжди заряджає позитивом. У цій розмові — про настрої на фронті, небезпеки сучасної війни, а також про те, як не реагувати на ІПСО, яким зараз кипить український інфопростір. — Андрію, де Ви зараз? Які найбільші складнощі на сьогодні на Вашому напрямку? — Наразі прибув на відновлення. Трішечки навіть відпочиваємо, наскільки це можливо, хоча роботи не бракує, постійні тренування, тож фізичних навантажень інколи більше, ніж під час боїв. Це взагалі моє перше відведення на відновлення. А до того близько року я майже весь час перебував на нулі. Відновлення передбачає зазвичай поповнення особового складу, злагодження нового колективу, лікування «старих» поранень та травм, навчання нових технік бою, нових різних способів та засобів ведення бою, поліпшення попередніх навиків. На сьогодні для нас це необхідність, адже у ворога з’явилися нові нічні FPV- дрони, і ми працюємо над тим, аби протиставити їм нові способи боротьби. З’явилася ще одна нова небезпека – тихе дистанційне мінування. Його особливість в тому, що міни закладають не тільки там, де їздить техніка, а й там, де ходять люди. Тобто за кілометри від позиції, де ми вже почуваємо себе відносно безпечно, де вже купу разів ходили… Але вночі туди прилетів ворожий дрон і з низької висоти — максимум 2 метри – заклав протипіхотну міну. І ось вночі підрозділ наступає і наштовхується на цю протипіхотну міну. Купа поранених, травматичні ампутації і так далі. Зараз маємо це все продумати, відпрацювати. Війна несе нові реалії – бо це війна технологій. Так, війна штовхає вперед технологічний прогрес. Але ціна цьому – людське життя. Я не буду говорити, звісно, які у нас напрацьовані технології на противагу ворожим. Скажу тільки, що вони у нас є. І «сюрпризи» для ворога є також. Все це я розповів для того, щоб, можливо, хтось з новеньких прочитав і усвідомив, яка загроза можлива на різних ділянках фронту, якщо вони з цим ще не стикалися. Вони будуть до цього готові і таким чином ми станемо ще сильніші. — А як щодо демотивації? Чи вливають на Вас та побратимів новини з суспільства? Нещодавно була новина, що погіршення погоди для нас погіршує ситуацію на фронті. Чи це так? — Песимістичні новини, які ллються з усіх щілин, впливають лише на «експертів», які воюють на кухні. Всі ці настрої, погода та інше. Кожна погода може нести як загрозу, так і певне полегшення, адже при певних видах бою ми говоримо “чим гірше — тим краще”. Чим мерзотніша інколи погода з точки зору дощів, болота, морозу — тим для нас краще. Звичайно, коли ти не готовий до цього, то буде і надто жарко, і холодно, і ноги промочиш, і захворієш, і в приціл нічого не бачитимеш, і не розбереш нічого в засобах спостереження. Але якщо ти до цього підготовлений, то ти можеш дуже ефективно діяти за будь-яких умов. У нас дуже висока мотивація, високий рівень готовності воювати. Якщо людина потрапляє до нас, то вона обов’язково стане висококваліфікованим бійцем. І тут вже завдання перед командирами низької та середньої ланки, щоб ця людина почувалася комфортно. Як вона може залишатися непідготовленою, якщо на неї всю увагу звернули?! В нас нікого не кидають відразу в окопи. Звісно, часом люди дивляться пропагандистські новини з песимістичними настроями і відчувають занепад. Там піднімають болючі теми: “мобілізація”, “корупція”, “не зрозуміло, навіщо воюєте, — в нас тут бюрократія та анархія”. Але на це зважати не потрібно, а потрібно просто робити свою роботу. Я все-таки вважаю, що в більшості ситуацій, про які говорять в новинах, присутній ефект перебільшення. Думаю, великі кошти вкладають в те, щоб деморалізувати суспільство. Так, звичайно, окремі покидьки були і є зараз. Навіть під час Голодомору були ті, які дорого продавали збіжжя людям, які пухли від голоду. Тобто від цього нікуди не подітися. Але це не таке масове явище, як нам зараз намагаються його подати.У давно описаних правилах ведення війни сказано, що дуже важливо посіяти сум’яття в лавах ворога – викликати паніку, страх, переконати, що все погано.Тож нам залишається зважати на джерела інформації, перевіряти новини та менше піддаватися панічним настроям. — Чи маєте зараз натхнення до творчості? Чи пишете далі оповідання? — Певне натхнення до творчості є. Щоправда, оповідання, яке нещодавно написав, дуже важке, і я навряд чи колись його опублікую. Воно залишиться зі мною. Але загалом моя творчість все ж трішечки притихла. Можливо, тому, що з’явилося більше роботи, яку потрібно і робити руками, і водночас обдумувати. Певно, з цим пов’язана пауза в творчості, бо ж на війні завжди є сюжети для автора… Зараз працюємо над тим, щоб якнайліпше підготувати себе до будь-яких, навіть найважчих, військових завдань. На війні це дуже важливо: ніколи не зупинятися. Не вважати, що вже все вивчив і все вмієш. А повсякчас вдосконалюватися, ставати вправнішим, кращим…

Теги

Новости по теме