Булка — це невістка. Бессарабський тлумачний словник

Бессарабія унікальна. Одна з її численних особливостей полягає в тому, що на її теренах у дружбі та взаєморозумінні проживають понад пів сотні національностей. Звичайно, це відображається і на культурі, і на кухні, і на мові. Продовжуємо розкривати нашу маленьку батьківщину з різних боків: на порядку денному – цікаві слова, які вживаються на сонячному півдні Одещини. 

“Бессарабія INFORM” вже публікувала кілька невеличких повідомлень, присвячених діалектам, і кожне з них отримувало неймовірний відгук від читачів. Кількість переглядів, коментарів та реакцій наштовхнула нас на думку поєднати усе в один великий “Бессарабський словник”, який оновлюватиметься і поступово збере в себе усі скарби бессарабської говірки.

Насамперед зауважимо, що у лексиці бессарабців присутні слова-синоніми, які не тільки мають одне й те ж саме значення, а й навіть звучать майже однаково. Наприклад, “чеклеж” або “лабуз” – так називають кукурудзяні стебла. Читачі “БІ” підказали, що існує ще одна назва – “лужання” або “лужани”.

Також дуже звичне для бессарабців слово “олея” – слово грецького походження, яким позначають рослинну олію. Виявляється, є ще назва – “улой”. Цікаво, еге ж?

Те ж саме можна сказати й про слово “сапа” – інструмент, який використовують на городі для різних видів праці, від рубання бур’яну до викопування маленьких рівчачків. В багатьох селах, як запевняють нас читачі, на цей інструмент кажуть “капаница”.

Саме завдяки вам, дорогі читачі, ми доповнили свої власні надбання, і сьогодні у нашому словнику міститься понад 50 цікавих слів з описом. Пропонуємо ознайомитися з ними, запам’ятати, а також запропонувати нові.

Бессарабський словник “Бессарабії INFORM”
“кирпа або кирпічка” – рушник або носова хустка;
“малаштевка”– дерев’яна лопатка з довгою ручкою, якою користуються для вимішування страв у казані, зокрема, під час приготування шкварок;

“гарнушка” – плита на вулиці в липованських селах, а в деяких українських селах її називають “кабиця”;
“петура” – виявляється, це частина печі в домі, а саме – піддувало;
“лампач” – саморобна цеглина з глини та соломи;

“мілінки” – це невеликі смажені пиріжки, у яких начинка – урда;
“сінджир” – так подекуди називають металевий ланцюг;
“кишта” – слово болгарського походження, і означає сільську хату;
“годовик” – так зазвичай називають будь-яку домашню тварину, яка має лише один рік від народження;
“поставец” – це невеликого розміру шафа, основне призначення якої полягає у зберіганні посуду;
“каруца” – слово румунського походження, й зазвичай ним у молдавських селах називають віз;

“громадити” – щось згрібати в одну купу;
“щіпа” – так у Бессарабії називають совкову лопату;
“гарман” – місце у дворі, де зазвичай намолочують зернові культури для власних потреб;
“мей” – універсальний вигук, котрий походить із молдавської мови та несе у собі емоційне сприйняття на кшталт вигуків “Ну” та “Гей!”;
“піскльонок” – так у багатьох болгарських селищах називають звичайне курча;
“Норок!” – у перекладі з молдавської мови це означає “За щастя!”. До речі, саме це слово досить часто можна чути на застіллях, адже використовують його у якості тосту;
“терпан” – це серповидна коса з вкороченою ручкою, яку використовують, коли косять очерет;
“мірудія” – приправа у бессарабській кухні, у складі якої цілий список трав та без якої не готує жодна господиня у регіоні;

“арпаджик” – у Бессарабії так називають насіння цибулі, з якого потім виростає звичайна ріпчаста цибуля;
“коч” – баран, якого залишають для розведення потомства;
“панера” – це великий плетений кошик круглої форми, призначений, як правило, для перенесення овочів та винограду. До речі, слово болгарського походження;
“магала” (наголос на останній склад) – так називають частину передмістя. Вираз «на магалі» буквально означає те саме, що «на районі», причому, незалежно від того, чи йдеться про приватний сектор або багатоповерховий масив;
“баштан” – означає поле, на якому вирощують кавуни, дині, гарбузи. Інколи це слово вимовляють як “баштана”, а ще це слово тюркського походження;
“урда” – це сир, зроблений із сироватки з додаванням овечого молока. В Бессарабії дуже популярні пиріжки з урдою – радимо скуштувати, це дійсно смачно;
“меджія” – слово означає безкорисливу допомогу від сусідів чи односельців. У Бессарабії на меджію в основному збираються тоді, коли потрібно допомогти з будівництвом: приготувати чамур, заготовити лампач і т.д.;

“тяска” – а так вже називають прес для віджиму виноградного соку. Відмітимо, що це досить стійка міцна конструкція, яка застосовується у процесі виготовлення домашнього вина;
“колиба” – звичайний шалаш. Цю непомітну споруду, як правило, розміщують на городах і баштанах, і в ній живе охоронець городу;
“чеклеж або лабуз” – так називають кукурудзяні стебла. До речі, ці слова використовуються у Південній Бессарабії залежно від місця проживання;
“бурдей” – маленький будиночок. В регіоні так часто називали шалаш або землянку;
“наджак” – це сокира. І називають її саме таким словом лише у деяких районах Української Бессарабії;
“рундук” – це великий дерев’яний ящик з кришкою, який використовується переважно для зберігання зерна. До речі, слово тюркського походження;
“каба” – салатна цибуля. І саме слово вимовляється з наголосом на другий склад, а вживається лише у деяких регіонах Бессарабії;

“олєя” – це слово грецького походження. Так в багатьох регіонах Української Бессарабії називають звичайну рослинну олію;
“затулок” – це прихисток, або ще так колись називали будівлі притулків;
“бабайка” – слово, яке досить часто викликає сміх у людей. Однак це не назва істоти, якою в дитинстві лякають дітлахів. Так у липованських поселеннях Бессарабії називають саморобне дерев’яне весло. До речі, бабайки й досі використовують жителі Вилкового, коли пересуваються човнами по каналах;
“піпер” або “червен піпер” – так у південній Бессарабії у багатьох болгарських селах називають овоч червоного болгарського перцю, з якого потім виробляють приправу паприку;
“струнга” – а ось це слово вже румунського походження, наголос на перший склад. І означає воно загін для овець;
“гарнушка” – як підказали “БІ” читачі, це слово старообрядницького походження, і саме так у липованських селах називають плиту для приготування їжі, яка знаходиться надворі і котрою користуються загалом у теплу пору року;
“сапа” – те ж саме, що й сапка, тобто, інструмент, який використовують на городі – від рубання бур’яну до викопування маленьких рівчачків;

“булка” – ще одне слово, яке часто викликає подив у гостей краю. Таким словом у Бессарабії саме в болгарських селах називають наречену, а в окремих регіонах “булка” – це невістка.

https://bessarabiainform.com/

Теги

Новости по теме