Сказати, що нині триває глибоко продумане цинічне знищення української пошти та преси, це не сказати нічого. І ця безбожна й нахабна операція проходить під рекламою цяцькованого «реформування пошти», яку сотворив і реалізує її керівник Ігор Смілянський. Почалося це свавілля 1 липня 2016 року, коли його було призначено на посаду гендиректора.
Несучи американські реалії, на яких виховувався цей, як він себе випинає на численних сайтах «український топ-менеджер», пригадуючи як набирався мудрості, продаючи з товаришами морозиво та офіціантував у власному генделику, а ще слюсарив міняючи гальмові колодки на автомобілях з таким життєвим скарбом він, напевно, планував запровадити їх в Україні. Після трьох років навчання в Одеському економічному університеті перевівся до університету США, де закінчив школу бізнесу університету Пейс (Нью-Йорк). Згодом здобув юридичну освіту в школі права університету Дж. Вашингтона, а далі пристрасно й публічно заявив, що його сильна сторона в тому, що має три освіти: бухгалтерську, юридичну й бізнесову. А втім, подумав, такий набуток мав би служити добру та розвитку. Натомість увесь цей скарб Смілянський звів до закриття тисяч поштових відділень зв’язку в Україні, вигнанням десятків тисяч листонош на вулиці у статусі безробітних тощо. Натомість закуплені, так звані, пересувні відділення, витрати на пальне, заробітну плату водіям-таксистам, безкінечні ремонти автівок через суцільне бездоріжжя наших, а не американських доріг та інші мільярдні витрати, за які пошта могла б безбідно і рентабельно працювати многая і многая літа.
Я глибоко переконаний, що за повним знищенням галузі почнеться дерибан (продаж) добротних приміщень головпоштамтів, які знаходяться в областях у самих центрах міст. А далі з орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, отриманого Смілянським 23 серпня 2022 року за… значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, нагострить лижі у США, де солодко живе-поживає його сім’я: дружина та двоє синів.
«Сміливість» і «мужність» цього топ-менеджера хіба в тому, що організовує масові погашення марочок то про… «русский корабель іді…», то біля монумента Батьківщина-Мати, яка викликала стільки суперечок в суспільстві. До цих «бойових заходів» він запрошує якомога більше високопоставлених чиновників, аби показати свою «мужність у зміцненні української державності». А навіщо жити реаліями вимираючих українських сіл, де пошта була єдиним світлим промінчиком і соціальним острівцем для людей (доставка пенсії, преси, оформлення передплати, комунальних платежів, забезпечення літніх людей продуктами й ліками), адже листоноші брали й на себе функції соціальних працівників, коли є для великого реформатора інші забаганки і розваги. А нині цей американський віртуоз бізнесу наніс ще один смертельний удар регіональній пресі. Він безпідставно підіймає вартість доставки преси із 7,97 грн до 17,32 грн, тобто збільшуючи вартість послуги на місяць у 2,2 раза. І це, даруйте, послуги обвішаної мов собака реп’яхами, тисячами скарг на невчасний, а то й зовсім недовіз газет і всієї продукції, які до «реформування» Смілянського якісно і вчасно надавала пошта. І з таким збільшенням вартості поштових послуг, преса працюватиме лише на Смілянського і його «зоряну команду».
В Україні створено інструментарій для запобігання знищенню галузей, породження масового безробіття, корупції, ненажерливості монополій тощо. То невже немає такої сили, щоб зупинила загибель двох стратегічних галузей — української преси, пошти і позбавлення громадян України на вільний доступ до інформації? І останнє. Невже Україна така прісна на розумних, талановитих людей, щоб запрошувати чужинців на такі важливі керівні пости економіки? То, глянь, рок-музикант доводив до злидарства Укрзалізницю, то «три в одному» — бухгалтер, юрист, бізнесмен привселюдно, на очах керівників держави, забиває останні цвяхи в гріб пошти й преси.
До речі, заробіток цього «реформатора» завжди був у центрі уваги українського суспільства. Його еквівалент з шістьма нулями в місяць на фоні жебрацької милостині сільським листоношам виглядає безсоромно й гидко. Правда, своїх намісників у областях цей самовдоволений на всіх фото «бухгалтер-юрист-бізнесмен», топ менеджер не зобидив. У всіх них зарплатня така, що можна утримувати кілька районних відділень зв’язку без усяких потуг.
Врешті-решт, усі листоноші, журналісти й наші читачі мають об’єднатися, щоб вказати п. Смілянському дорогу туди, звідки він прийшов, бо потім може бути пізно, коли цей «реформатор»залишить по собі руїни із вітчизняної пошти та преси і чкурне в Америку!Автор: Петро ЛІЧМАН, голова Хмельницької ОО НСЖ України.
http://pvisti.info/
Редакція “Споживчого ринку” не цілковито поділяє критику на адресу пана Смілянського і Укрпошти, висловлену тут хмельницьким колегою. Водночас має свої дуже суттєві претензії щодо діяльності Укрпошти. Так, “оптимізація” Укрпоштою дільниць сортування (про це писав паперовий “Споживчий ринок” на початку 2022 року) дуже вдарила, зокрема, по нашій газеті, що – єдина в Україні- використовувала мережу споживчої кооперації для реалізації частини свого накладу, не передплатну частину. Працівниці пошти розподіляли газети і гуртовим покупцям – підприємствам споживчої кооперації. Наприклад, певний кооперативний ринок отримував гуртом сотню газет, відтак продавав її у роздріб відвідувачам і підприємцям. Після “оптимізації” дільниці сортування редакції треба було самій формувати посилки за ціною бандеролей (а це додаткові трудові і фінансові затрати) таким адресатам.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
