43-річний Ігор Князєв із села Довгеньке до війни мав доволі успішне фермерське господарство, в його розпорядженні було 50 гектарів землі. Після вторгнення окупантів у нього не залишилося нічого, навіть будинку. Наразі він самотужки намагається відновлювати свою діяльність, для чого побудував житло з ящиків від російських «градів».
Ігор Князєв усе своє життя провів у селі Довгеньке Оскільської громади Харківської області. 10 років тому він створив фермерське господарство «КІА-КАМ». Аграрій займався вирощуванням зернових культур і овочів, тримав кілька десятків овець тощо. Як каже чоловік, у його господарстві було все, що треба.
– Ми мали свій комбайн, сівалки, трактори, була майстерня, різні станки, одним словом, абсолютно все, що потрібно. На 2022 рік закупили весь посівний матеріал, усі добрива. У мене був запас зерна на мільйон гривень, – згадує Ігор.
Чоловік доволі добре жив, розвивав свою діяльність, а потім 24 лютого минулого року орки вторглися на територію України, чим перекреслили всі труди і здобутки фермера в один момент. Після початку війни він ще місяць був у селі. Спочатку, коли пропали світло, газ і вода, це було десь 10 березня, він вивіз родину – матір та жінку і трьох дітей – до Слов’янська. Там посадив їх на поїзд до Одеси, а сам повернувся назад. Ігор тоді жив з батьком у льосі під батьківським будинком.
– Я поїхав із села в ніч з 24 на 25 березня, тут був бій, танки горіли. Біля нашого фермерського господарства стояли три танки. Батько сказав, що залишиться, оскільки завели нову породу овець, жива вага – 120 кілограмів, було шкода їх залишати напризволяще. Батьківська хата розташована навпроти нашого фермерського господарства. Коли він був там, з нашим підприємством було все добре. Потім упала «градина», вбила 10 овець. Загорілося сіно, їх кормити стало нічим – і батько поїхав. Він виїхав із села 19 квітня, допомогли наші військові. Наступного дня повністю розбомбили наше господарство, все було знищено: комбайн, трактори, склади, – каже фермер.
Довгеньке перебувало в окупації з червня по вересень. Увесь цей час після від’їзду і до осені Ігор перебував в Одесі, там знайшов роботу. Один з найважчих моментів він пережив у Південній Пальмірі, коли в Інтернеті наткнувся на відео, яке призвело до депресії.
– Я побачив кадри на Youtube, як горить мій дім, думав, з глузду з’їду. Діти зупинили, заради них я залишився на плаву. Були думки виїжджати за кордон, утім відмовився від цієї ідеї, коли детально дізнався, як там живеться. Заради батьків і дітей, їх майбутнього вирішив вертатися в Довгеньке і відновлювати своє господарство. Якби не діти, навряд чи щось відновлював би. Напевно, займався б іншими речами, може, воював, але без діла точно б не сидів, – говорить чоловік.
Ігор повернувся в рідне село 27 вересня 2022 року. Побачив, що і в його будинку, і в батьків усе згоріло, розбите. З чотирьох льохів на два житла уцілів тільки один. Там він і жив з батьком. Згодом орендував житло в Ізюмі, куди перевіз родину, аби готували і забезпечували побут, а він активно зайнявся відновленням господарства. У селі знайшов свої трактор та машину, також удалося реанімувати якусь техніку, зокрема сівалку. Посадив город, аби і батьки відволіклися, і були овочі для себе – картопля, помідор, огірок. Чоловік власноруч розміновує поля. Його мета – засіяти навесні якусь частину землі, а врожай продавати.
– У нас дуже багато мін, зараз розміновую землю. Військові навчили, які снаряди можна брати, які не можна, як виносити, куди дівати. Металошукачем виявляю міни. З осені й донині розмінував два гектари землі, де знайшов близько 40 мін, – каже фермер.
Ігор розповідає, аби сільське господарство функціонувало, потрібна майстерня, і вони з батьком її побудували. Жити там не можна, а з Ізюма вкрай проблематично їздити щодня. Тому на другому поверсі майстерні чоловіки вирішили звести житло. А будувати дім вирішили з ящиків з-під ворожих снарядів.
– У сусідньому селі Кам’янка я побачив багато ящиків з-під російських «градів», їх узагалі тисячі по Ізюмському району валяється. І придумав над майстернею побудувати другий поверх з цих ящиків, аби там жити. З осені минулого року по весну возив ці ящики. Перший поверх побудували з цегли, а на другому зробили стіни винятково з тих ящиків, їх пішло 150 штук. У них поклав пінопластову крихту, аби воно було як термос. Велика проблема виникла з вікнами. Мені потрібно 10 штук, це близько двох тисяч доларів. Благо, волонтери допомогли, вже встановив їх. Хочу облаштувати будинок, щоб мати все необхідне – пральна машинка, унітаз тощо. Умови потрібні людські, аби робота була продуктивною, – зазначає фермер.
Чоловік каже, що до осені планує закінчити дім і продовжить піднімати господарство.
– Мені важко бути у своєму зруйнованому домі. Як туди заходжу, бачу, що нічого немає, ні речей, ні дитячих іграшок, тоді навіює депресія. Тому одразу включаюся в роботу, це відволікає від негативних думок. Наразі буритиму криницю, думаю, зроблю протягом місяця, а потім візьмусь за опалення, його треба зробити до кінця листопада, – розповідає Ігор Князєв.
Автор: Савелій Мякушко. https://www.slk.kh.ua/ Ілюстрації: https://www.instagram.com/24tvua/; Дмитро Гребінник/Суспільне Харків; https://gazeta-fp.com.ua/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
