Олександр Будько втратив на війні обидві ноги, але не жагу до життя. «Хочу позмагатися в жимі, бігу або греблі»

Олександр Будько родом з Рівного, а з 2018 року мешкає у Києві. До війни працював у столиці баристою і паралельно опановував графічний дизайн. У травні 2022-го Олександр вступив у військовий добровольчий батальйон “Карпатська Січ”, став командиром мінометної групи. Отримав позивний “Терен”. За час служби його підрозділу вдалося успішно відбити сім штурмів ворога. 

“Напевно, найбільшим моїм досягненням було пряме влучання мінометним розрахунком у ворожий танк. Це складно, але мені вдалося”, — згадує ветеран. 

Фото instagram.com/tsvit_terenu

24 серпня, у День Незалежності України, підрозділ Олександра саме перебував на Харківщині. Хлопці відпрацювали по ворожих цілях і отримали наказ чекати на нові координати. Вирішили пообідати, а потім — відпочити. 

“Побратими лягли під розлогим горіхом, за яким не було видно позиції, а я вирішив, що безпечніше буде все ж в окопі. Зручно вмостився, зняв із себе броню і ліг головою у той бік, де не світило сонце. Став засинати, як в один момент відчув страшний біль у ногах, на мене почала сунутися земля… Я став кричати”, — згадує Олександр момент влучання російського снаряда в окоп. 

Товариші одразу ж почали розкопувати Олександра й надавати йому першу медичну допомогу. На ноги йому наклали турнікет і викликали евакуацію. 

“Я підвів голову, щоб подивитися на свої ноги, а там — просто каша з кісток, м’яса, штанів та берців”, — згадує воїн. 

У госпіталі Олександру ампутували дві кінцівки нижче колін. Проте рани почали гноїтися. Мучили фантомні болі. Коли везли на операцію, хлопець таємно радів, бо під час неї міг поспати під наркозом. А коли рани нарешті загоїлись, Олександр почав вчитися ходити на протезах. 

“Я одразу зрозумів, що як раніше, вже не буде, і прийняв ампутацію”, — каже Олександр. Згодом він подав заявку у фонд Revived Soldiers Ukraine, який з 2014-го займається протезуванням українських військових у США. За місяць поїхав туди, щоб отримати спортивні протези: одні — бігові, інші — для кросфіту. “До повномасштабної війни я активно займався спортом, а тепер хочу ще й професійно почати бігати”, — каже хлопець. 

Увесь цей час Олександр ділився зі своїми підписниками у соцмережах інформацією про травму та реабілітацію. Іноді він записував відео, на яких з гумором показував своє життя на протезах. Зокрема, як хлопці “на залізних ногах” грають у футбол. Або ж як він поспішає на двох протезах на маршрутку. У блозі Олександра понад 200 тисяч переглядів набирають мотиваційні відео, де він, зокрема, показує процес адаптації до “нових ніг” у США. До слова, хлопець був вражений ставленням там до ветеранів. 

“В Америці до військових, ветеранів ставляться з великою пошаною, вони всюди в пріоритеті, всюди мають знижки. Жоден військовий ніде не буде стояти в черзі. Зовсім незнайомі люди можуть просто підійти на вулиці й подякувати військовим за службу”, — каже Олександр. Він сподівається, що в Україні буде таке ж поважне ставлення до воїнів. Наразі Олександр Будько готується до Ігор Нескорених, які пройдуть у вересні в німецькому Дюссельдорфі. “Хочу позмагатися у жимі, бігу або греблі”, — розповідає мій співрозмовник. А ще Олександр пише автобіографічну книгу. Каже, що твір буде художнім, проте події у ньому — справжні. “Основний задум книги: транслювати життя військових на передовій і передати особисте сприйняття війни”, — каже Олександр Будько.

 https://expres.online/

Теги

Новости по теме