“Студия массажа ищет очаровательных девушек, которые хотят зарабатывать”. ТЕКСТИ виявили 270 схожих оголошень, дослідивши 50 телеграм- і вайбер-спільнот українців у Польщі впродовж грудня 2022 року.
Це 1% від усіх оголошень про пошук працівників. Ми також досліджували Німеччину та Чехію, але найбільше “секс-оголошень” зафіксували саме в Польщі. Імовірно, іноді такі оголошення можуть бути замасковані під пропозиції познайомитися: “Познакомлюсь с красивой девушкой. С меня полная материальная поддержка и решение твоих проблем”.
Що пропонують роботодавці – неважко здогадатися. Чи ризикують ті, хто відгукнеться на такі пропозиції, бути втягнутими в секс-індустрію? Ми спробували це дослідити.
Станом на кінець 2022 року, за офіційною статистикою, в Польщі проживало близько 2,5 млн громадян України. 950 тис. з них — жінки і діти, які залишили Україну через війну Росії проти України. Дехто з цих людей мешкає в Польщі вже рік, а отже, має знайти роботу, щоб оплачувати житло та бодай якось жити. Польща всіляко підтримує Україну й українців. Але фінансові можливості держави теж не безмежні. Із державної допомоги українцям уряд пропонує лише одноразову допомогу в 300 злотих на особу (68 доларів) та 500 злотих на місяць на дитину. Та сама статистика каже, що лише близько 300 тис. українців, які отримали прихисток, змогли працевлаштуватися.
Не лише статистика, а й розповіді українок свідчать про те, що знайти роботу у привітній Польщі дуже нелегко. Особливо, якщо жінка має маленьку дитину. Неможливість працевлаштуватися через ужонди праци (український аналог служби зайнятості) підштовхує українок шукати роботу в профільних групах у соцмережах. Але тут на них може чатувати небезпека.
На пропозицію редакторки дослідити тему небезпеки для українок бути втягнутими у проституцію я відреагувала скептично. Країна, в якій велику роль відіграє релігія, ніяк не пов’язувалась у моїй свідомості з популярністю путан, порнографії, будинків розпусти тощо.
Але я помилялася. Вже у перший день досліджень мені майже вдалося влаштуватися на роботу повією та порно-акторкою з перспективою “підписати контракт на роботу за кордоном”.
Я одразу зрозуміла, що такий контракт — квиток в один бік. Наступного дня зібрала низку історій від підписниць у фейсбуці, які ледь не потрапили в сексуальне рабство, коли намагалися влаштуватись на роботу масажистками чи доглядальницями за старенькими. Але про все по порядку.
Своє дослідження я вирішила почати з різноманітних груп в фейсбуці, вайбері й телеграмі, де українці, які живуть у Польщі, обговорюють різні питання, пов’язані з побутом у цій країні. У мене була досить велика вибірка, однак увагу привернуло таке оголошення:
“Работа в Польше для девушек 18+. Заработок в месяц 15000—20000 зл в месяц (3400—4500 доларів — ред). Делаем приглашение. Жильё предоставляется. Всех, кто заинтересован, пишем в личное сообщение”.
Зважаючи на те, що середня зарплата в Польщі, за даними Центрального статистичного офісу Польщі (GUS), становить трохи більш ніж 5300 злотих на місяць (1200 доларів), запропонована сума видається космічною. Тож я вирішила розпитати, за що дають такі гроші. У відповідь одразу відповіли: “інтимні послуги”. На додачу до “вакансії” запропонували фотографа, водія, телефоністку й базу з клієнтами. Зізнаюся, мене шокувала прямота відповіді. Адже я сподівалася, що схиляти до занять проституцією спершу будуть завуальовано. Вирішила розпитати детальніше.
У подальшій розмові пояснили, що стандартна оплата за годину сексу — 300 злотих, половину з яких я маю віддати посереднику як комісійні.
Тож виходить: щоб заробити обіцяні 15000 злотих, дівчина мусить “працювати” 100 год на місяць, тобто близько 4,5 год на день, якщо рахувати суботу й неділю за вихідні.
Від таких розрахунків і уявлень, що відбувається з тілом жінки, мені стало зле. Як переваги адміністратор (чи адміністраторка, не зрозуміло, бо акаунт анонімний) розповів, що після завершення терміну перебування на території Польщі під прихистком, вони допомагають оформити візу для продовження перебування.
Цікаво також те, що на питання про можливі проблеми з поліцією, відповіли так:
“Проблем с полицией нет. Полиция ходит проверять каждый месяц узнать у девочек как они работают, никого не принуждают”
Нібито все добровільно. Однак зважаючи на те, що діяльність будинків розпусти заборонено польським законодавством, робота така вже переходить у розряд нелегальних.
Поза тим мені також розповіли, що клієнти зазвичай відвідують дівчат на спеціальній квартирі. Власне, там дівчатам виділяють кімнату, за яку також треба платити 1000 злотих на місяць. Водночас про жодні засоби збереження здоров’я не йдеться. Єдине, що пояснили, що клієнти — переважно поляки, але часом українці й білоруси — йдуть у душ перед отриманням послуги. Є можливість заробити трохи більше на виїздах до клієнтів.
“Выезды дороже. На выезд вы ездите с водителем и он заходит проверять жилье, чтобы не было никаких проблем. И потом вас оставляет” — пояснили мені.
Отже, все, що відбувається за дверима після того, як водій оглянув приміщення, – на розсуд клієнта. Коли я запитала про це, адміністратор повідомив, що жодних проблем у них не виникало (або це просто неможливо довести? – Авт.). За його словами, більшість дівчат приходять попрацювати якийсь час, але деякі залишаються.
Щоб розпочати “кар’єру”, достатньо вислати своє фото. Про вік не питають. Однак, коли про це запитала я, то сказали, що найстаршій жінці 35 років. Люб’язно пропонують поговорити телефоном з адміністратором, який детально розкаже, куди під’їхати, щоб почати роботу. Запропонували приступити вже з наступного тижня. Про жодні медичні обстеження не йшлося.
Сама по собі проституція в Польщі не є злочином, згідно з Кримінальним кодексом. Ба більше, в польському законодавстві немає навіть визначення поняття “проституція”. У 1952 році Польський Сейм ратифікував конвенцію ООН про протидію торгівлі людьми та експлуатації. Тому в країні заборонено діяльність, що приносить дохід від проституції інших осіб. Відповідно злочинами визнано примушування, звідництво й сутенерство. Наприклад, у параграфі 1 статті 204 Кримінального кодексу сказано:
“Той, хто з метою отримання фінансової вигоди схиляє іншу особу до заняття проституцією або сприяє цьому, підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років”.
Водночас жоден орган не уповноважений вести облік осіб, які заробляють на життя наданням сексуальних послуг. Немає також однозначного тлумачення того, чи оподатковують такий дохід.
Останні статистичні дані, які вдалося знайти, датовано 2017 роком. Тоді науковий керівник Центру соціальної превенції Маріуш Єнджейко заявив, що в Польщі працюють 6—8 тис. “класичних” повій. Однак інші експерти схиляються до цифри у 10—20 тис.
Отже, сфера сексуальних послуг у Польщі опинилася фактично поза контролем законодавства й не може бути предметом договірних відносин. Немає однозначної позиції також щодо оподаткування таких доходів чи профілактики поширення хвороб, що передаються статевим шляхом. Відповідно вимагати оплату за них ніхто не має права.
Отже, якщо жінці не заплатять добровільно за надані послуги, вона залишиться без можливості відстояти своє право отримати оплату за секс. Відмову клієнта платити або оплата менша, ніж було заявлено, не вважають порушенням, якщо повія погодилася на секс.
Під ще одним оголошенням про роботу “для підприємливих дівчат” на мене чекала можливість стати порно-акторкою. Користувач, підписаний як Олег, розповів про можливість заробляти до 15 тис. злотих за секс у кадрі з партнером. До того ж партнер може бути або мій, або його люб’язно надасть “роботодавець”.
“Звичайно, без дурості, бо це робота. Мені потрібно, щоб ви відповіли, на що готові в сексі, а на що ні. Розумієте, людям цікаве чим цікавіше. Чим ви менше можете, тим менше отримаєте” — зі знанням справи розповів Олег, пояснюючи, що нині в тренді оральний та анальний секс, відео з використанням секс-іграшок тощо. Якщо ж з партнером не складається, сказав він, можна записувати відео “Соло” (з мастурбацією). За таке платять менше — до 8 тис. злотих за відео, якщо воно “залетить”, тобто стане популярним. У такому разі можна навіть отримати контракт на роботу в США. Такий контракт передбачатиме участь у зйомках порно впродовж року. Відмовитися від такого контракту можна лише до підписання. Потім жінка зобов’язана буде рік відпрацювати. Розірвати таку угоду в односторонньому порядку не вдасться, бо, як натякнув Олег, буде вкладено великі кошти.
Якоїсь миті я зрозуміла, що Олег видаляє повідомлення. А коли почала розпитувати детальніше про умови контракту й жінок, які його вже отримали, він видалив чат і заблокував номер. Мабуть, щось відчув. Я ж відчула, що цей контракт — квиток в один бік.
У Польщі законодавство забороняє публічно виставляти матеріали, що містять порнографію, а також продавати, поширювати й виготовляти порнографічні матеріали за участі неповнолітніх. Саме по собі виготовлення чи перегляд порнографічних матеріалів не є злочином.
Утім польське суспільство неабияк стурбоване поширенням порнографії, зокрема серед дітей і підлітків. Державний дослідницький інститут “Науково-академічна комп’ютерна мережа” (Naukowa i Akademicka Sieć Komputerowa) у 2022
році оприлюднив дослідження, в якому йдеться, що кожна 5-та дитина віком до 10 років у Польщі мала контакт з порнографією в інтернеті. Кожен 8-й підліток віком 14 років переглядає порно по кілька разів на день.
У жовтні 2022 року Сейм розглянув постанову, якою провайдерів інтернету в Польщі мають зобов’язати верифікувати користувачів, що переглядають порнографію, і створювати відповідний реєстр. Однак, оскільки польські закони не дають чіткого визначення порнографії, реалізувати цю постанову, на думку експертів, буде складно.
Ще однією цікавою історією зі мною поділиласа моя землячка Анжеліка з Сум. Жінка до війни працювала в одній з установ пенітенціарної системи. А коли місто взяли в облогу, зрозуміла, що має убезпечити доньку. Тому першим гуманітарним коридором виїхала до Польщі й оселилась у місті Щецин.
“Моя дитина пішла до підготовчого класу місцевої школи. А я почала шукати якусь роботу, щоб забезпечити себе та доньку. Проблема була в тім, що дитина зайнята у школі лише по 4—5 год на день, відповідно влаштуватися на повноцінну роботу, де треба працювати по 8—10 год, я не могла. Тоді вирішила піти на курси масажу. Я закінчила курси й почала підшукувати собі робоче місце”, — розповіла Анжеліка.
Проглядаючи вакансії, жінка заходила в різні тематичні чати й в одному із них натрапила на підходяще оголошення про набір масажистів у салон. Обіцяли гарну зарплату і гнучкий графік.
“Подзвонила туди. Відповіла жінка з яскраво вираженим російським акцентом. Мене одразу здивувало, що вони не розпитували мене про мій досвід чи якісь сертифікати. Натомість запитували, коли мені зручно працювати.
Це водночас підкупило, адже мені з дитиною дуже потрібна була робота з гнучким графіком. Тому я домовилася про співбесіду і прийшла в офіс. Коли я прийшла туди, то не побачила звичних для салону чи масажного кабінету столів чи ще якогось приладдя. Натомість там сиділо багато жінок і дівчат приємної зовнішності, всі вони сиділи за робочими столами. Це нагадувало офіс компанії, аж ніяк не масажний кабінет” — пригадує Анжеліка перші враження від співбесіди.
Пересторога виникла, коли жінку попросили зняти куртку й пройтися. З’явилася підозра, що то не звичайний масажний салон. Однак Анжеліка сподівалася на помилку, а тому вирішила розпитати детальніше.
“Коли я почала розпитувати про санітарні вимоги, мені сказали, що мені видадуть форму, а більше нічого не потрібно. Це зовсім не те, чого нас навчали на курсах. Натомість мене почали мотивувати зарплатою — обіцяли по 4—5 тис. злотих на тиждень, а також додаткову винагороду від клієнтів. Здавалося, співробітниця навіть не намагалася приховувати, що робота полягає у сексуальному задоволенні чоловіків. Вона також сказала, що деякі дівчата мають тут своїх постійних клієнтів, які возять їх із собою за кордон як персональних масажисток” — каже моя землячка.
Жінці запропонували ознайомитися з договором. Однак документ містив у собі лише інформацію про заборону розголошувати будь-які відомості про місце роботи. Подивитися на сам салон, виявилося, теж не можна до підписання контракту. Анжеліка вирішила не ризикувати й відмовилася від подальшої розмови.
Загалом після таких “співбесід” почуваєшся якось гидко. Бо тебе сприймають як обслугу чиїхось фізичних потреб. Ясно, нічого не приховано й жінка, сама погоджується на такі умови з різних обставин. Однак чи виправдовує це таке ставлення до чужого тіла?
Межа між добровільною проституцією і торгівлею людьми тонка, особливо коли правовий статус кокотки до кінця не врегульовано. За даними звіту міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch, жінки, які виїхали до Польщі через війну, часто постають перед загрозами потрапити в рабство. Через відсутність правового регулювання сфери інтимних послуг і порнографії, а також системних заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, жоден орган не має чітких повноважень у цій галузі.
Про небезпеку зростання ризиків, пов’язаних з торгівлею людьми, також попереджали й у міжнародних організаціях. Генеральний директор британської дослідницької компанії Unseen UK Ендрю Волліс пояснив, що війна Росії проти України повертає суспільство на 20 років назад, коли Україна була основним джерелом торгівлі людьми. За даними Міжнародної організації з міграції, від 1991 року понад 120 тис. українців стали жертвами торгівлі людьми.
Міграція понад 2 млн людей спричинила значні логістичні проблеми. Відчутною став брак інформації у прикордонних пунктах пропуску. Це визнали й польські волонтери, які зустрічали українців.
“Відповідальність за це перекладено на волонтерів та активістів, тому питання безпеки біженців залежить від доброзичливих, але переважно необізнаних людей без необхідної системи чи підтримки” — зазначила під час доповіді в Брюселі Гілларі Марголіс, старший дослідник із прав жінок Human Rights Watch.
Однією з причин такої ситуації є низька підтримка заходів із забезпечення біженців необхідним з боку уряду. Основна відповідальність за поселення, пошук роботи, забезпечення харчуванням і речами першої необхідності впала на плечі
волонтерських організацій. І хоча всередині квітня польський уряд оголосив про програму фінансової підтримки організацій, що допомагають українцям, через непрозорі процедури значна частина коштів пішла на наближені до католицької церкви чи уряду організації. Деякі з них раніше виступали з критичними заявами щодо скупчення українських біженців на кордоні з Польщею.
Відсутні також протоколи роботи з людьми, які постраждали від торгівлі людьми та експлуатації, або бодай якась інформаційна підтримка. На урядових сайтах є контакти Національного інтервенційно-консультаційного центру для польських та іноземних жертв торгівлі людьми. Однак коли я готувала цей матеріал, на моє звернення з проханням прокоментувати ситуацію у сфері торгівлі людьми в Польщі за два тижні не відповіли.
Неможливо стверджувати, що ситуації, описані в цій історії, пов’язані з торгівлею людьми чи експлуатацією. В моєму випадку все здавалося добровільним. Однак розуміння того, що дієвих механізмів профілактики цих явищ та захисту їхніх жертв у Польщі наразі немає, має переконати українок, що їхня безпека залежить насамперед від них самих. Авторка – Ганна Горпинич. https://texty.org.ua/