І це навіть не закид у бік Федорова, який зі своєю “Армією дронів” зробив чимало для того, щоб дронів на війні стало більше. Але Михайло все ж таки айтішник, міністр, державний діяч, і проблема тільки в тому, що в нас немає іншого Федорова – безпілотника, конструктора дронів, пілота дронів, командира підрозділу дроноводів, який би посідав місце в уряді, у Міністерстві оборони, у Генштабі. У нас скрізь керують галуззю дронів, командують підрозділами дронів люди, які нічогісінько в цьому не розуміють. Колишні десантники, колишні політики, колишні депутати, офігенні волонтери і просто бюрократи – фахівців із дронів серед керівників немає. Жодного. Звідси і вся ця хрінь. Тому замість того, щоб будувати заводи, навчати людей, закуповувати централізовано обладнання та комплектуючі, ми біжимо повторювати китайський досвід, виплавляти чавун на кожному селянському подвір’ї і збирати дрони на кожній міській кухні. Тому наші дрони технологічно програють російським, не мають тепловізорів, не літають до москви, і їх ніколи не вистачає. Тому що немає державної політики. Тому що немає розумних, обізнаних людей серед тих, хто командує. Зате в надлишку дилетантів, популістів, ідіотів і мародерів. Михайлу Федорову варто було б звернути на це увагу. Тоді й дрони будуть. https://t.me/kasjanovcom
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
