Ця світлина 1928 року зроблена у Франції. На ній знята танцювальна пара. Партнер – Володимир Прохоров, випускник паризької академії бальних танців. Через переломні події 1917 року син представників вищих кіл царської імперії Прохоров опинився в Парижі. Там він серйозно зайнявся танцями, зокрема тими, які саме входили в моду – фокстрот, танґо… А набуте в юності вміння вальсувати довів до високопрофесійного рівня. На престижних європейських змаганнях у 20-30-ті роки займав призові місця.
Після Другої світової війни, коли ссср як одна з країн- переможців був на підйомі, сталін закликав білоемігрантів та їхніх нащадків повертатись і працювати на велич батьківщини. Цей клич, здобрений обіцянками-цяцянками, знайшов відгук у певної частини емігрантів «першої хвилі», і в ссср потяглися добровільні репатріанти. Серед них – Прохоров. Повертальців очікувало неприємне відкриття: для них визначена межа осілості. Їм заборонено проживати в столицях і у великих культурних центрах європейської частини «країни рад». Отож Володимир Прохоров замешкав у російській глибинці, десь у Поволжі. Згодом, в період «відлиги», йому вдалось перебратися до Дніпропетровська. В цей час там навчався в медінституті Володимир Омельяненко. І якогось дня в робітничому клубі відбулася зустріч двох Володимирів. Прохоров популяризував бальні танці серед дніпрян, і Омельяненко вперше так зблизька побачив, що таке фокстрот, танґо, віденський вальс у виконанні Майстра. З тих пір бальні танці стали його захопленням на все життя. Він відвідував заняття Прохорова і за період студентства отримав ґрунтовну танцювальну підготовку, відтак свої уміння поглиблював, відточував до досконалості. Переїхавши до Миколаєва, Володимир Ілліч Омельяненко у вільний від лікарської практики почав навчати бальних танців генерації миколаївців. Межи його сьогоднішніх вдячних учнів і автор цих рядків.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
