По Другій світовій у містах імперії жебракували тисячі й тисячі калік. Частина із них витискали у перехожих сльозу й копійку, виконуючи недоладні жалісливі куплети. Владімір Висоцкій склав пародію на той жанр, пам’ятаєте?
Я бил батальйонний развєдчік
А он пісарішка штабной.
Я бил за Расію атветчік,
А он спал с маєю женой…
Я її переклав для своєї книжки заради кпини у бік шансону так званих «афганців», тобто імперських загарбників Афганістану, яких і досі чомусь у нас шанують серед людності й на державному рівні. А поміркуйте, хіба вони чимось відрізняються від теперішніх окупантів України?
Коли я у розвідці поспіль
Три дні плазував у багні,
Дружина пустила у постіль
Коханця, а роги – мені.
Ох Клаво, шалаво лукава,
Невже ти настільки дурна,
Що зрадила ради забави
Орла із кавалком лайна?
Пригріла паскуду штабного –
Я б сцяти з ним поряд не став,
Адже до Бахмута самого
Від Ягідного* наступав.
А потім мене до шпиталю
Тягли санітари сумні…
В наметі хірурга питаю:
Ходитимуть ноги, чи ні?
Той «хлопче…» – сказав і запнувся,
Сталевий ланцет затремтів.
Приречено я посміхнувся,
Заплакав уперше в житті.
Але я даремно боявся,
На нього – святого – грішив,
Хірург мені яйця і пальця
Туди, куди треба, пришив.
Щоправда, відтяв праву ногу.
Нічого не вдієш, хоч вий.
Є ліва іще… Слава богу
За те, що лишився живий!
Позаздрив сусід по палаті –
Полковник, народний герой.
Усі ж бо кінцівки відтяті
У нього… та ще й геморой.
Прощалися ми, посміхнулись,
Важкий начепив я протез…
До потягу в тил увіпхнулись
Каліки з ногами і без.
Кондуктор, пикатий собака,
Із мене сто баксів зідрав.
Отут я удруге заплакав –
Ох, думаю, чорт би вас брав.
Удома, ступивши до хати,
З порогу в усьому як був
Став Клаву, дружину, кохати,
Протеза під ліжко запхнув…
Прогнулася койка залізна,
Озвався міхур сечовий.
Отож за протезом поліз я
Під ліжко – там писар штабний!
Утретє ридати не буду,
Наб’ю їхні пики брудні…
Ох, добрі розчулені люди,
Подайте на чарку мені.
І ще, не скупіться, подайте
Із ваших натруджених рук.
Красненько вам дякую… Знайте,
Я маршала Шойги байстрюк!
*Там відстань – півтора кілометра.
Ілюстративна світлина: