Колись у нашу шкільну їдальню привезли дерев’яні діжки з яблучним повидлом для чудових канцерогенних пончиків, обсмажених у перепаленій олії. Я був старшокласником і допомагав розвантажувати машину. Одна діжка впала з машини прямо мені під ноги. Від удару дно у діжки вилетіло, і повидло розтеклося на землю і на мої модні румунські кросівки “Томіс”. З несподіваною для її комплекції швидкістю з кухні вилетіла 120-кілограмова куховарка, впала переді мною на коліна і почала згрібати повидло із землі і моїх ніг у велику алюмінієву миску. Потім ми з’їли те повидло у пончиках.
Коли ви ламаєте списи про шкільне меню, ви забуваєте головне. Їжа в шкільних їдальнях в принципі не може бути смачною. Ці їдальні – державні підприємства із усіма відповідними наслідками: корупцією, приписками, безвідповідальністю, тотальною анархією і пофігізмом. Уся система державної школи проти того, щоб їжа була смачною. Бо постачальників продуктів вибирають не найкращих, а найдешевших, щоб всунути в ціну ще відкат. Кухарів наймають не кращих, а тих, хто погодиться на мізерні, державні зарплати. Технологічні карти приготування їжі ніхто не контролює, бо всім по барабану. А навіть якби хтось хотів контролювати, то вплив на кухарів дуже обмежений – якщо змушувати їх за свої копійки якісно працювати, вони просто звільняться і директор школи змушений буде сам чистити картоплю.
Тому пам’ятайте: щоразу, коли ваша дитина приходить з державної школи і каже, що годували смачно, це не правило, а виняток. Щасливий випадок, що директор школи чи завідувач їдальні виявилися совісними порядними людьми і зламали систему. В більшості випадків, система ламає їх. Бо державне господарювання в принципі не може бути ефективним. Без різниці – Укрнафта, Одеський припортовий чи маленька сільська школа на 50 дітей.
Я думаю, реформу шкільного харчування чекає провал. Вона не зручна для адміністрації шкіл. Треба морочитися із закупками великого асортименту продуктів, морочитися з персоналом, щоб вони більш-менш якісно готували. Це велетенський шматок проблем. Тому адміністрації шкіл будуть максимально саботувати реформу, щоб швидше повернулитися до сосисок та макарон.
Єдиний правильний шлях – аутсорс. Зовнішній кейтеринг купує продукти і готує, а їдальні тільки для видачі їжі, не приготування. Проблеми з якістю їжі – замінили підрядника і ніяких проблем. Системна проблема потребує системних рішень. Хороші рецепти їжі для поганої системи державного шкільного харчування – це милиця. Можливо, трохи покращить, але кардинально нічого не змінить.
Автор – Сергій Марченко, засновник рекрутингової агенції «Борщ»; Serhii Marchenko Founder у Borsch Рекрутинг
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
