Про давні обряди Святвечора поділилася спогадами 87-літня мешканка волинського села Руснів Галина Кривенчук. За кілька днів Святвечір та Різдво Христове за Юліанським календарем. Як завжди, чільне місце на столі буде відведене куті – головній різдвяній страві, пише «Місто вечірнє».
У кожній стороні, у кожному населеному пункті і навіть чи не в кожній родині свої традиції приготування куті, та все ж хочеться зберегти рецепти страви, якими користувалися наші прабабусі. Відомо, що обряд приготування куті супроводжувався і певними традиціями. На щастя, ще живуть серед нас люди, чиє дитинство припало на ті часи, коли жорстока рука войовничого атеїзму не встигла зруйнувати духовну культуру народу. Не вдалося їй це, бо народ бережливо заховав цю культуру у золоту скарбницю своєї пам’яті.
Галина Панасівна Кривенчук народилася 1934 року у селі Черчичі (Володимир-Волинський район – «Споживчий ринок») в селянській родині. Навічно закарбувалися у її спогадах довгі зимові вечори, коли сільські жінки вишивали, пряли, шили, в’язали. Маленька Галинка любила гратися з веретеном, яке ще довго зберігалося в родині. Сільські сім’ї спілкувалися між собою, а теплої пори року над вечірніми селами лунали співочі голоси дівчат. І хоч непросто жилося людям, але вміли вони веселитися.
Після школи Галина Панасівна влаштувалася працювати санітаркою в сільський медпункт, де трудилася 30 років. У сусідньому селі Руснові, де нині мешкає, вийшла заміж, народила двох синів.
Линуть роки. У Галини Кривенчук виросли вже четверо онуків, створили власні сім’ї. Тішиться прабабуся 12-ма правнуками, та завжди, коли наближається Різдво, пригадує незабутні роки дитинства.
-Кутя завжди готувалася з пшениці, – пригадує жінка. – Ніякого рису, до якого вдаються деякі теперішні господині, ніхто в кутю не клав. І дотепер моя родина використовує тільки пшеницю. Зараз трішки легше, бо на базарах і в деяких магазинах продають готову кутю. А тоді, коли я була ще дівчинкою, товкли зерно у ступці, заправляли компотами, але не дуже, бо надавали перевагу густій куті. Потім додавали мед, горіхи, мак. Хто не мав меду, клав цукор. Кутю ставили на лаву. Бабуся посилала мене на подвір’я по сіно. Я набирала сіна, стукала у вікно і запитувала: «Де льон сіяти?» А бабуся відповідала: «Де посієш, там і вродить». Чому так було заведено, не знаю. На сіно ставили кутю, і жінки присідали навколо та починали квоктати, казали, що тоді квочки сідатимуть. Був ще один обряд. Після того, як скуштують кутю, беруть ложку, набирають страви і підкидають доверху. Скільки зернин прилипне до стелі, стільки членів родини залишиться в хаті. А ще біля куті ставили сніп із різних видів злаків.
На столі були тільки пісні страви: пироги з маком і квасолею, риба, відвари із сушених фруктів. Хочу сказати, що того вечора колядники не ходили. Може, десь і ходили, але не в нас. Колядники, в основному діти, приходили наступного дня. Їх пригощали пирогами, домашньою випічкою.
Сучасність внесла свої корективи у наше життя. Господині, дотримуючись традицій пращурів, додають до святкової страви свої інгредієнти. Це родзинки, шматочки кураги, дольки апельсинів. Звичайно, можна спробувати додати і маленькі сердечка гранатів, шматочки груш та яблук, ківі та мандаринок. Якщо ви любителі кисленького, покладіть трохи лимона. Звичайно, при цьому враховуйте смаки членів своєї родини. Вдалося почути і такий рецепт куті: відварена кутя заливається солодкою водою. І все. Із вуст жительки Зимнівської громади почула ще такий рецепт. Її маленька внука дуже любить халву. Дівчинка чомусь боялася вперше куштувати кутю, і тоді мама з бабусею вирішили додати у страву трішки халви. Відтоді кутю з халвою любить уся родина. Не завадить в куті й шоколад.
Та все ж головне – святковий настрій, тепло єдиної родини, що зібралася біля сімейного вогнища. І трішечки дитинства, теплої згадки про тих, кого не буде поруч, а також тихої молитви за тих, хто відійшов назавжди. Можливо, саме їхні голоси ви почуєте, коли, набравши сіна під кутю, постукаєте у віконце і запитаєте: «Де льон сіяти?» Або щось інше, потаємне і рідне, бо тільки у свята відбуваються чудеса.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
