В селищі Великий Бичків, що в Рахівському районі Закарпатської області, є цікава весільна традиція. Тут замість короваю випікають «вишиваний» медяник. Цей традиційний хліб не тільки смачний, але й вражає своєю філігранністю, нагадуючи гуцульську вишиванку. Традиція випікання таких медяників характерна тільки для цього селища. Зараз у Великому Бичкові є приблизно 10 майстринь, які вміють випікати та оздоблювати цей витвір і лише дві з них випікають на замовлення – Леся Гайналь і Марія Чорій. На весілля у Великому Бичкові замовляють один або три медяники
Замовляє медяники і приносить на весілля перша кума (дружка). Перший медяник приносять до церкви і ставлять на стіл, де священник готує все для вінчання. Другий несуть в місце реєстрації шлюбу. Третій ставлять на стіл молодих, а в кінці весілля є обряд, коли молоді розламують його з двох сторін стола. Згідно повір’я, хто з молодят більше відламає, той буде довше жити. Зараз ламають на весіллях, а давніше це робили на поправинах наступного дня, де збиралися рідні і близькі. Розламаний медяник роздавали по шматочку гостям.
Походження бичківського медяника малодосліджене. Вважається, що він походить від старовинного австрійського торта «захер». Коли спитати старших людей, відколи в селищі існує медяник, то відповідають, що так давно, як і Старий Бичків.
Раніше медяників не їли, бо вони були тверді і мали специфічний, гіркуватий смак. Він був більше обрядовим, весільним хлібом, а після весілля слугував прикрасою. Тим більше, що завдяки вмісту меду він може зберігатися кілька років. Правда, в бідних сім’ях переважно з’їдали. Випікали медяники тільки весільні кухарки.
Досі невідомо, чому традиція випікання медяника не вийшла за межі Великого Бичкова. Місцеві майстрині припускають, що через суворе дотримання таємниці рецепту. Зрештою, навіть своїм односельцям деякі майстрині неохоче передають знання випікання медяників. Якщо випікають медяники в інші села чи за кордон, то лише в тому випадку, коли одружується хтось із Великого Бичкова. Парадоксально, але донедавна багато людей із сусідніх сіл не знали про традицію випікання медяників у Великому Бичкові. Правда, останніми роками з’явилось багато інформації в інтернеті та в ЗМІ і про нього дізнався світ.
Щоб виготовити медяник, потрібно витратити три дні.
Випікання медяника – дуже клопітка робота, і не в усіх вистачає на це терпіння.
До складу медяника входить 16 і більше інгредієнтів, але в його основі є борошно, яйця, масло, цукор, мед, какао, дріжджі, амоній, гвоздика, кориця, ванільний цукор, фруктова горілка. Зрештою, кожна майстриня має свої секрети.
Спочатку треба ретельно підготувати інгредієнти, добре замісити тісто і спекти медяник. Він повинен добре вистигнути, щоб надавати йому потрібну форму. Буває, що медяник погано спечеться або потріскає – тоді треба переробляти. Старші жінки казали, що дівка нечесна була, тому й медяник потріскав. Якщо тісто втікає, то чоловік чи жінка тікатиме з сім’ї. А якщо тріскає чи ламається, то будуть всякі випробовування.
Прикрашається медяник «склицею» (шоколадною глазур’ю). Обтягається шоколадом і обмальовується айсингом. На медянику обов’язково мають бути чотири великі ромби, які символізують хрест і чотири сторони світу. У великих ромбах малюють менші, які символізують родючість землі. Давніше малювали тюльпани і лілії, які символізували багатство. Також малюють сіточки, які означають загороджені паркани. Це – захист від злих сил. В середині малих ромбів обов’язково мають бути червоні крапочки від зурочення. Розпис великого медяника триває 5 годин.
Не обійшов Великий Бичків період занепаду випікання традиційних медяників. Його не часто можна було побачити на весіллі, адже молодь надавала перевагу звичайним весільним тортам. Але 13 років тому ця традиція почала активно відроджуватися. Медяники почали замовляти не лише на весілля, але й на інші свята: день народження, хрестини, випускні вечори, річниці та
ювілеї. Також замовляють для унікальних подарунків, в тому числі за кордон. Також медяник
присутній на усіх заходах, де представляється Великий Бичків. Він уже став візитівкою і традиційним оберегом селища.
Нещодавно дівчина з Великого Бичкова Мар’яна Корж двічі їздила в турецьке місто Анталію на Місіс-Євразія, де здобула перемогу, і двічі везла зі собою медяник.
Замовляючи медяник, часто просять розмалювати в певні узори і кольори, або щось оригінальне. Але все ж таки найкращим є традиційний.
Значний внесок у відродження традиційного медяника зробила наймолодша майстриня селища Марія Чорій.
Дівчина змалку захоплювалася традиційною вишивкою, історією і старовітчиною, тому в неї був творчий підхід. Перед тим Марія вже займалася кондитерською справою – випікала пряники і виготовляла цукрові квіти. Також було велике бажання навчитися пекти медяники, але не було охочих навчити. Вирішальним стало весілля сестри, яке відбулося в листопаді 2018 року.
«В сестри на весіллі я була за першу куму, а перша кума, за давньою традицією, повинна випекти медяник» – розповідає Марія Чорій. Майстриня почала інтенсивно шукати, хто б її навчив.
«Спочатку я домовилася з однією майстринею, котра погодилася навчити» – продовжує Марія Чорій. «Прийшла до неї додому у домовлений час, а чоловік вийшов з хати і сказав, що її нема вдома. Потім мені порадили піти до моєї далекої родички, начебто вона кухарила по весіллях і випікала медяники. Я пішла і вона мені розказала. Я швиденько прибігла додому і по пам’яті почала випікати. Правда, вона знала ще старий рецепт твердого медяника. Перший пробний вийшов гіркий, але я хоч запам’ятала рецепт і процес випікання.
Другий медяник Марія Чорій спекла сестрі на весілля. Відразу вирішила удосконалити рецепт, додати щось своє, аби його можна було їсти. Медяник вийшов на славу. Навіть не хотіли його їсти і залишили на згадку. Але через півтора місяця в сестри був день народження і таки вирішили з’їсти. Він був ще трохи твердий, але їстівний.
Марія Чорій не планувала пекти медяники на замовлення, але так вийшло, що за кілька днів до весілля сестри померла Гайналь Маргарита Іванівна, яка на той час вважалася найкращою майстринею з випікання медяників на замовлення.
«Перед смертю Маргарита Іванівна мала замовлення, яке не встигла виконати» – каже Марія Чорій. «Тоді замовникам порадили звернутися до мене. Це були люди, котрим я не могла відмовити. Потім замовила медяник для своїх дітей в Чехію жінка, котра розповіла мені рецепт. Вона навіть прийшла зі своїми формами та інгредієнтами. Відтоді вона досить часто замовляє в мене медяники».
З того часу Марія Чорій регулярно випікає цей весільний хліб. Зараз у Великому Бичкові традиційно замовляють один або три медяники, а в сусідні села по шість-сім. Узори для медяників Марія бере з традиційної гуцульської вишивки гладдю і низинкою. Кожна майстриня має свій почерк розпису, за яким можна розпізнати, хто випікав і розмальовував.
Розміри медяника бувають різними. Марія Чорій робить їх величиною від 300 грамів до 5,5 кілограмів. «Хотіла зробити ще більший, але не мала такої форми і невідомо чи він зміг би добре спектися, адже великий медяник випікається приблизно 3,5 годин. Мусить бути добре випечений, бо інакше не буде смачний і не буде добре зберігатися».
Приємно зазначити, що у жовтні 2021 року медяник внесений до нематеріальної культурної спадщини Закарпаття. Також ведеться робота про патентування.
З 2013 року Марія Чорій займалася виготовленням цукрових квітів. Згодом почала робити медові пряники. Коли навчилася виготовляти медяники, відразу почала випікати короваї. Навіть пройшла курси з їх випікання. Цікаво те, що короваї у Великому Бичкові не популярні. Правда, печуть калачі, тому майстриня випікає авторські короваї у формі калача з діркою. Буває, що для молодих замовляють медяник, а короваї – для кумів, але то по сусідніх селах.
Цей рік ознаменувався для Великого Бичкова визначними подіями. Нещодавно вийшов фільм «Бичківський медяник. Традиція приготування та культура споживання на Закарпатті», за участі селищних майстринь. Також медяник, у виконанні Марії Чорій, ввійшов до переліку крафтових продуктів «Гуцульської тайстри».
https://www.chasipodii.net/ Світлини: Юрій Атаманюк, Петро Траклер.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
