Володимиру Юхимовичу Вернигоренку – 80 років. Щосереди він приходить до магазину №3 Міського споживчого товариства ім. Серебрича на вулиці Софіївській, 70 у миколаївському мікрорайоні Тернівка, щоб купити свіжий номер «Споживчого ринку». Редактор, він же експедитор, знає про це і намагається ніде не затримуватися, щоб не примушувати чекати поважного шанувальника газети. Влітку, коли ремонтували проспект Героїв України, доводилося витрачати час у корках, тому «газета» спізнювалася. Та Володимир Юхимович терпляче виглядав знайоме йому авто. Продавчині магазину, що працюють позмінно – це Галина Георгієва та Олена Колягіна – виносять для ветерана припасений стілець…
Віка й здоров’я Вам, шановний Володимире Юхимовичу! Головно заради Вас і таких, як Ви, ветеранів праці, пенсіонерів, і працює до мінімуму скорочена редакція «Спожичого ринку», виконуючи стовідсотково соціальну місію. Працює не заради зарплати, адже редактору газети з 37-річним журналістським стажем вигідніше було би влаштуватися, скажімо, охоронцем із графіком доба через дві/три і у вільний час займатись городом, дачею й т.д.
Чи розуміють це державні креманичі, які звертають нуль уваги на переважну більшість друкованих видань? При тому, що ці видання – сумлінні платники податків. Про підтримку друкованої преси вже котрий рік ведуться лише безплідні розмови. Хоча, по суті, підтримка таких газет, як «Споживчий ринок» – це підтримка її читачів.