На виконання статті 12 Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку Україна ратифікувала 2008 року, у нас ведуть Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. У цьому списку багато цікавого, і на кінець липня 2025-го в ньому стало вже 82 пункти.
Плацинда, яку готують в селах долини річки Фрумушика, Болградський район Одеської області. Ілюстрація взята “Споживчим ринком” із сайту https://odessa-life.od.ua/
В переліку багато різних традицій, звичаїв і обрядів, втім, найцікавішими є складники нашої унікальної національної кухні, що налічує 26 назв:
традиція приготування ет аяклак — караїмський пиріжок з м’ясом (досвід караїмів Мелітополя);
культура приготування українського борщу;
традиція приготування яворівського пирога (традиційна святкова, недільна та весільна страва на Яворівщині й загалом на Галичині);
знання й практики приготування сахновщинського короваю (зокрема, у селі Огіївка Сахновщинського району Харківської області);
знання, вміння та практики, що стосуються приготування й споживання біляївської рибної юшки (Одеська область);
міліна — знання, навички та звичаї (Одещина);
бузинник — десертна страва з бузини, традиції приготування та споживання (село Плешкані на Золотоніщині, Черкаська область);
традиція приготування обрядової страви «Крупки» (село Мостове Андрушівської громади Житомирської області);
звичай і технологія приготування святкової та поминальної каші в місті Авдіївка Донецької області;
гуцульська бриндзя;
культура приготування та споживання плацинди в селах долини річки Фрумушика (населені пункти Нові Каплани та Василівка Болградського району, Семисотка Білгород-Дністровського району);
практика й культурний контекст приготування чіберека та янтика — традиційних страв кримських татар;
сливовий леквар — традиція приготування й культура споживання на Закарпатті;
традиційний обрядовий хліб Вінниччини;
випікання весільних утят у селі Річки (Білопілля на Сумщині);
обряд приготування страви «Зелеківська зливанка» (село Зелеківка, Луганська область);
традиція приготування та споживання обрядових хлібів до дня Святого Георгія села Криничне;
приготування української традиційної страви «Голубці» (уся Україна й, зокрема, села Голованівського району Кіровоградської області);
обряд приготування зливаної каші;
технологія приготування обрядового напою «Варена» в селі Боромля;
традиція приготування сушки з фруктів у селах Охтирщини;
традиції приготування та споживання каші «Зозулі»;
культура приготування та споживання «Засипаної капусти»;
пісні голубці з картоплею, традиція приготування та споживання;
традиція приготування затірки у селі Крива Лука;
традиція випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині. Як повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, останнім доданим у цьому «кулінарному» списку є якраз різдвяні пряники, традицією випікання та дарування яких побутує в громадах Полтавської, Сумської та Харківської областей, об’єднаних спільною історико-культурною традицією, подібною рецептурою, технологією приготування, формами, оздобленням і символікою. Обрядову випічку готують лише раз на рік у період різдвяних свят, переважно в родинному колі або разом із сусідами й друзями. Пряники мають локальні назви — «панянки», «барині», «баришні», «коники», «вершники», «пташки» тощо. Традиція має не лише кулінарне, а й символічне значення, адже пов’язана з різдвяними звичаями, побажаннями добробуту та єднанням громади.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
