Фронту потрібні… мотоцикли: волонтери з Черкащини приймають від населення старі ТЗ, ремонтують і відправляють на передову

В одному з гаражів селища Лисянка робота кипить чи не щодня. Місцеві механіки-волонтери вже четвертий рік відновлюють тут старі автівки, мотоцикли і передають на фронт. 

Фото з архіву Олександра Короленка

“У перші дні великої війни ми із земляками-товаришами подалися до військкомату й потрапили в місцеву тероборону. Але невдовзі нас демобілізували за віком, адже всім було поза 60 років. Щиро кажучи, це дуже мене засмутило, не хотілося сидіти склавши руки, — розповідає організатор ремонтного батальйону Олександр Короленко. — Щоб бути корисними в тилу, взялися волонтерити. Облаштували в гаражі майстерню з ремонту машин, яких на фронті завжди бракує, і стали виконувати запити військових. До моєї команди долучилися Василь Бесараб, Віктор Нехоца, Микола Визнюк, Олександр Дробот. Дехто з них, попри те, що давно на пенсії, ще працює на основній роботі. Техніку для фронту допомагають лагодити у вільний час. Місцеві, дізнавшись про ініціативу, віддавали нам старе автозалізяччя — “ВАЗи”, “Волги”, “Москвичі”. Щось вдавалось полагодити й відправити на передову, інше пускали на запчастини. Також бійці доставляли нам підбиті машини, тож і їх ремонтували. Спершу робили це для своїх земляків, які служать у Силах оборони. А тепер по змозі виконуємо замовлення всіх військових, які звертаються. Нині маємо багато запитів на транспорт від бійців, що воюють на Донеччині й Харківщині”. 

Олександр Короленко зауважує, що дуже часто військові просять мотоцикли. 

“Із досвіду скажу, що зазвичай машини на фронті можуть прослужити недовго. Адже за ними постійно полюють дрони. Водночас на мотоциклах із коляскою зручно пересуватись, вони маневреніші. Зрештою, їх легше маскувати й ремонтувати. Та й пального такий транспорт бере менше, ніж автівка, — каже майстер. — У багатьох вдома є неробочі байки, які стоять без діла, припадають пилюкою. А ми доводимо їх до ладу — і хлопці на фронті мають надійних помічників. Особливу увагу звертаємо на причіп, переобладнуємо його, щоб було зручно перевозити зброю, поранених. Ось нещодавно до нас звернулася місцева жителька, племінниця якої служить військовою медикинею ще з 2014 року. Вона попросила саме мотоцикл. Ми вже знайшли його, доводимо до ладу й невдовзі відправимо на фронт. З коштами для ремонту допомагають фермери, підприємці”. 

Майстри з Лисянки працюють майже без вихідних, адже розуміють, що ситуація на передовій непроста. Кажуть — вже й з ліку збилися, скільки за цей час доставили воїнам транспортних засобів, але понад сотню напевне набереться. Найбільше радіють, коли отримують відео та повідомлення зі словами вдячності від захисників.

 Авторка: Вікторія Трудько https://expres.online/

Теги

Новости по теме