Зайду до м’ясарні, затим – до цукерні

Останнім часом в Україні спостерігається тенденція до використання слова “лавка” для назв різноманітних магазинів. Однак чи правильно це з погляду української мови?

“Телеграф” розставив крапки над “ї” в цьому питанні. Тож згадаємо автентичні українські назви для різних видів торгівельних закладів.

Проблема з “лавками”

Слово “лавка” стало модним серед власників магазинів, які прагнуть виділитися на фоні конкурентів. Ми бачимо “книжкові лавки”, “еко-лавки”, “церковні лавки” і навіть “винні лавки”. Проте мовознавці, зокрема Олександр Пономарів, застерігають від такого вживання.

Як зазначає портал “Мова — ДНК нації”, в українській мові слово “лавка” передусім означає місце для сидіння. Використання його у значенні “приміщення для торгівлі” є некоректним і може призвести до плутанини.

Автентичні українські назви

Замість “лавки” краще використовувати такі слова:

  • крамниця,
  • магазин,
  • крамарня.

Хоча ці слова теж є запозиченнями, вони давно увійшли в українську мову і стали її невіддільною частиною.

Спеціалізовані назви магазинів

Використання автентичних українських назв для магазинів не лише збагачує нашу мову, але й допомагає зберегти її унікальність. Це також дозволяє уникнути недоречних запозичень та калькування з інших мов. Маємо цікаві назви для спеціалізованих закладів торгівлі:

  1. Бакалійна крамниця, бакалійний магазин,
  2. Винова крамниця,
  3. Галантерейна крамниця,
  4. Книгарня (замість “книжкова лавка”),
  5. Ковбасня,
  6. М’ясна крамниця, м’ясарня, різниця,
  7. Крамниця з городиною, крамниця городини, овочева крамниця,
  8. Споживча крамниця,
  9. Цукерня (де продають солодощі),
  10. Квітникарня (квітковий магазин).

news.telegraf.

Ілюстрація зі сторінки Цукерня (м. Хмельницький).

Теги

Новости по теме