Поїхав він на Кавказькі води, але стало йому на тих водах сумно — вирішив побачити Кавказ. Усе це дуже цікаво читати, особливо про грузинів гарно сказано. На думку Пушкіна, їхні розумові здібності “ожидают большей образованности”. Згадано у цім травелозі й Харківський університет, “который не стоит курской ресторации”.
А скільки конференцій про Пушкіна Харківський університет провів! Мабуть таки сотні. І при цьому жодної згадки про Пушкінову оцінку їхнього вузу. Сам Пушкін в часі цього походу патріотичних віршів таки не написав, за що його критикували рос. журнали. А в одному французькому виданні було сказано, наче він написав сатиру на Паскевича. Саме цей факт обурив Пушкін, він його заперечив, опублікувавши свій травелог.
Мене особисто найбільше вразило, як цей великий і прекрасно вихований поет накинувся з нагайкою на якогось невихованого турка, коли останній не хотів впустити Пушкіна у свою саклю. От і весь рос. характер — у найосвіченішому, ба, геніальному варіанті…
До речі, у Києві був і музей Пушкіна, але якось він непомітно випарувався. Пушкін у Києві був, поклонявся пам’ятникові Іскрі і Кочубеєві — його скинули в часи Підмогильного, є згадка про це у романі “Місто”. Герой цього твору Радченко помітив повалені фігури цих донощиків.
Роксана Харчук
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
