Смерть бійця і подальший судовий спір свекрухи з невісткою

13 Грудня, 2023

Страшна біда не зблизила людей, що поріднилися, а посіяла між ними ворожнечу. Цю вражаючу історію тележурналісти «Суспільне Хмельницький» оприлюднили ще на початку вересня. У репортажі йшлося про те, що 11 червня під Бахмутом загинув Сергій Зелінський, який був родом із села Радівці Вовковинецької громади. Маючи на руках усі необхідні документи, дозволи й ДНК, що це її син, мати військовослужбовця Наталія Зелінська не могла забрати його тіло. А виникла така ситуація через те, що Сергія хоче похоронити і вдова загиблого Ксенія, котра нині живе за кордоном. До того ж – у Львові, тобто далеко від рідного його села на Хмельниччині.

Мати загиблого військовослужбовця разом з волонтерами та земляками біля дверей начальниці обласної судово-медичної експертизи, вересень 2023. Фото: Суспільне Хмельницький

Як розповідала мати, Сергій із Ксенією познайомився через інтернет 9 березня, коли він через поранення приїхав на реабілітацію у Львівську область. А 15-го зареєстрували шлюб (тоді мати з дочкою приїхали з Німеччини, провідали його й супроводжували у рацс). А у травні, за словами Наталії Зелінської, син їй телефонував і просив знайти адвоката – сказав, що хоче розлучитися, «бо так вляпався, що не знаю, куди я голову всунув». «З невісткою, – казала мати, – можна було б ще говорити, вона – дитина, їй вісімнадцять років. Коли з нею зустрілася тут під моргом, то вже майже вмовила. Я їй руки цілувала, просила: «Дитино, ти теж будеш мамою, ну зрозумій.

Я ж не проти, щоб ти до мене приїжджала, на могилу Сергія. Та невістка там ролі не грає – мати її все вирішує. Я не знаю, яка її мета…».

Хтось вважає, що такою «метою» є гроші. Тим часом, як відомо, передбачені 15 мільйонів гривень, які держава виплачує в разі загибелі бійця, отримують вдова, неповнолітні діти й батьки, незалежно від того, хто його хоронить.

То чому виникла така суперечка? Волонтерка, яка підтримує Наталію Зелінську, вважає, що жінка не повинна простоювати днями під моргом: «Правильно було б віддати тіло батькам, це абсолютний жах така «дєльожка»… Я особисто вважаю, що невістка не має ніякого права морально принижувати матір воїна». У свою чергу, начальниця обласного бюро судово-медичної експертизи Наталія Козицька, до якої за лікарським свідоцтвом про смерть звернулися дві особи – мати загиблого і дружина – міркує так: «Якщо люди не можуть помиритися й прийняти рішення, то нехай це вирішить суд».

Хотілося дізнатися, чи в цій історії поставлено вже крапку, адже з часу її оприлюднення минуло вже майже три місяці. Тож днями кореспондентка зателефонувала голові Вовковинецької громади, що на Хмельниччині, до якої належить село

Радівці, Сергію Волковинському. Почувши запитання, пан Сергій сказав, що проблема, яка виникла з похованням загиблого бійця, «ще в процесі з’ясування». За його словами, нещодавно суд ухвалив рішення, згідно з яким тіло Сергія Зелінського має бути видане матері. Але друга сторона подала касаційну скаргу. Одне слово, треба почекати результатів її розгляду, тоді буде й винесено остаточний вердикт.

Цей випадок, що стався на Хмельниччині, нібито й безпрецедентний за своєю суттю, – не доводилося чути, щоб десь був такий спір за тіло загиблого воїна. І в той же час він – із розряду тих, які засвідчують, що біда не завжди зближує, згуртовує, здавалося б, рідних людей, а навпаки – сіє між ними ворожнечу, бо вони… грошей не можуть поділити.