19 серпня стартував 156-й театральний сезон Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка. “ТиКиїв” завітав до театру і поговорив із художнім керівником опери Анатолієм Солов’яненком, який поділився спогадами про минулий сезон, розповів про плани та очікування від майбутніх вистав. Дізнаймося більше про те, як він керує творчим процесом та сприяє розвитку оперного мистецтва.
Пане Анатолію, чи можливо під час повномасштабної війни будувати тривалі плани і які очікування щодо майбутнього сезону?
Якісь плани будувати не так легко, але попри все ми це робимо. По-перше, це наша очікувана прем’єра — дитяча опера “Кіт у чоботях” Юрія Шевченка. Для її постановки я запросив Оксану Тараненко. Вже 29 і 30 жовтня опера має побачити світло рамп. Також зараз Петро Якович (Петро Чуприна, генеральний директор театру. — Прим. ред.) веде переговори зі всесвітньо відомим хореографом Олексієм Ратманським щодо одного балетного проєкту. Ще на кінець сезону ми плануємо оперу Джузеппе Верді “Трубадур” у постановці Віталія Пальчикова.
Традиційно у нас заплановані новорічні гастролі у Японії, а також балетні гастролі у Франції. Зараз наш хор їде до Польщі, де виконуватиме новий для нас твір Кшиштофа Пендерецького з польським симфонічним оркестром. У листопаді ми його представимо у Києві. Звісно, реалізація цих планів залежатиме від ситуації у країні. Як ви знаєте, в березні я дещо змінив свій статус і посаду з головного режисера на художнього керівника опери. Ми проаналізували діяльність найбільших оперних театрів світу. І в принципі посада головного режисера залишилась тільки в театрах держави-агресора, Білорусі та декількох містах України. Скрізь в інших країнах — це художній директор або артистичний директор опери. І ця посада передбачає не тільки постановчу роботу, але й організацію роботи трупи загалом, а також запрошення інших постановників. Все — щоб театр був яскравим і цікавим, мав різні почерки та бачення. В мене ніколи не було прагнення, щоб це був “театр імені мене”, я достатньо вже поставив і продовжую ставити.
Хочу, щоб ті українські режисери, які добре себе проявили та мають досвід, мали змогу втілити свої бачення на головній сцені держави. Тож по суті мої обов’язки не змінились, тільки розширились.
Наприклад, “Кота у чоботях” я придумав сам, вибрав з казки те, що має увійти в оперу, розклав все по подіях і дійових особах. Разом із Миколою Бровченком та Юрієм Шевченком ми довго працювали над цим твором. Наближаючись до постановки, я вирішив, що буде правильно залишитися керівником проєкту, але для того, щоб були різні почерки та бачення, ми запросимо Оксану Тараненко. Один-два сезони я хочу дати різним режисерам проявляти себе.
Як плануєте залучати нових режисерів — через кастинг?
Мені не потрібен кастинг для режисерів, я бачу по театрах, хто що робить. Наприклад, Оксана Тараненко створила декілька вдалих постановок, і зрозуміло, що їй можна довірити цю роботу. Віталій Пальчиков також має серйозний досвід багатьох вистав. Я не готовий головну оперну сцену країни дати студентам консерваторії. Вважаю, що сюди повинні приходити люди, які мають вже доробок, досвід та ім’я в оперному світі.
Це й вокалістів стосується?
Зараз закріплено законодавчо, що для вокалістів має бути конкурс. До речі, в нас нещодавно пройшли два. Наприкінці сезону до трупи прийшов заслужений артист України Олег Злакоман. Він — відомий тенор з великим досвідом, соліст Одеського національного академічного театру опери та балету, але конкурс проходив на загальних умовах.
Днями також ми взяли за конкурсом молодого соліста — тенора Олександра Нікіфорова. Дуже перспективний хлопець, і я сподіваюсь, що вже у цьому сезоні ви зможете його побачити у наших виставах.
Чи плануєте збільшити кількість вистав?
Поки ми будемо працювати в тому ж режимі — п’ятниця, субота, неділя. А далі час покаже. Зараз не плануємо повертатися до показу вечірніх вистав, бо у нас є певний регламент робіт після вистави, які маємо завершити. Перш за все це дотримання правил протипожежної безпеки, коли мають бути розібрані всі декорації, належним чином складені, потім працівники мають ще доїхати додому, а деякі з них живуть за межами Києва і добираються двома-трьома видами транспорту.
Цього року колектив вийшов з відпустки набагато раніше — сезон стартував 19 серпня. Чому ухвалили таке рішення?
Торік колектив театру не ходив у відпустку взагалі. Цього року ми все ж таки вирішили 31 день відпочити. І після цього повернутися до роботи, розпочавши новий сезон трошки раніше: 19 серпня ми відкрили його оперою “Наталка Полтавка”.
Що вам найбільше запам‘яталось у минулому сезоні?
Я назавжди запам’ятаю, як ставив “Травіату” між тривогами, як починалися репетиції, а поряд із театром у жовтні були прильоти. Ця вистава стала для нас не тільки серйозним досвідом, а й дала змогу відчути єдність колективу. Під час репетицій ніхто не дивився на годинник, щоб зрозуміти, скільки вони тривали. Я питав, чи будемо переносити, і чув: “Ні, ми працюватимемо стільки, скільки потрібно”. Всі були в захваті та сповнені натхнення.
А ще була “Снігова Королева”, теж помітне явище минулого сезону…
Так, це був певний виклик для нас, бо вистава мала замінити новорічного “Лускунчика” і зазнати значних змін. З 12 музичних номерів 9 довелося замінити, оскільки вони були поставлені на музику композиторів держави-агресора. Віктор Іщук взявся дуже коректно оновити цю виставу, зберігаючи її в стилістиці Аніко Рехвіашвілі, якої вже декілька років немає з нами.
Я впевнений, що оновлена “Снігова Королева” — це вже нова традиція новорічних свят. Ба більше, ми вже з великим успіхом показували її за межами України.
Деяких популярних і улюблених вистав глядачів не було в репертуарі минулого сезону. Чи плануєте їх повернення?
Так, планується повернення “Фауста”, “Турандот”, “Дона Карлоса” протягом цього сезону.
Які у театру плани на оперу “Ярослав Мудрий”? Начебто думка критиків щодо неї розділилася…
Можу сказати, що не думка розділилась, а то одна людина просто написала якийсь пасквіль. Ми плануємо і надалі ставити “Ярослава Мудрого”. Ця вистава — фактично наша відповідь міланському театру La Scala, який під час повномасштабної війни, розв’язаної рф, відкрив сезон оперою “Борис Годунов”. І ця символічна вистава несе щонайменше три важливі тези, про які говорить головний герой.
Отже, я вважаю, ця постановка більш ніж актуальна і буде звучати на нашій сцені.
Загалом ми починаємо новий сезон з надією на те, що він буде не просто вдалим, а переможним. Всі віримо і чекаємо цього.
https://tykyiv.com/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
