Повномасштабне вторгнення росії спричинило найбільшу за всі роки кризу на ринку праці України, залишивши мільйони людей без роботи. Як змінюється ситуація, чи допомагає держава безробітним та що на нас очікує після завершення бойових дій?
На одну вакансію — 12 претендентів
НИНІ ДЕРЖСТАТ не оприлюднює інформації щодо кількості безробітних. Точні дані неможливо зібрати, доступні лише непрямі оцінки числа незайнятих із різних джерел.
Так, за відомостями Нацбанку, рівень безробіття в країні сягнув 35%, майже у чотири рази перевищивши показник кінця 2021 року (9,8%). Роботу втратили щонайменше 8 мільйонів українців, левова частка яких виїхала за кордон. При цьому експерти стверджують, що якби всі залишилися тут, безробіття мало б ще більші масштаби. Великою мірою стримує його і мобілізація до лав захисників України.
Про гостроту проблеми свідчать дані Державної служби зайнятості: пересічно на національному ринку праці на одне робоче місце претендують 12 чоловік. Тоді як у Харківській області — 19 кандидатів на місце, у Запорізькій — 18, в Одеській — 15, у Київській — 14, у столиці — дев’ять. Найменша конкуренція — в західних областях, куди евакуювалися 870 підприємств із територій, обпалених війною.
І все ж працевлаштування залежить і від професії, роду занять людини. Так, найшвидше знаходять роботу програмісти, продавці, фармацевти, кухарі, бухгалтери, водії, монтажники, вантажники, робітники з інструментом, аграрії, кур’єри, пакувальники, логісти та будівельники. Водночас найважче знайти роботу у сферах нерухомості, туризму, фінансів, страхування, юриспруденції, а також у готельно-ресторанному бізнесі та в царині освіти. А ще у металургії, більшість заводів якої зруйновано.
«Вікове працевлаштування» на узбіччі
ЛЮДЯМ середнього віку (за класифікацією ВООЗ, це чоловіки і жінки 44-60 років) нерідко буває вкрай важко знайти роботу. Дискримінація людини на підставі її віку, поширена в багатьох країнах, навіть має міжнародну усталену назву — ейджизм (від англійського «age» — вік).
Хтось скаже — надумана проблема. Аж ніяк, про що свідчать численні дописи-сповіді наших співвітчизників «середнього віку» в соціальних мережах. Змінити ситуацію допомогли б комплексні державні програми. Тим паче, з урахуванням майбутнього відновлення країни, коли буде потрібна допомога кожного громадянина.
Висока конкуренція на ринку праці та стереотипи — не тільки ці проблеми існують для людей після 50 років. Пенсійна реформа призвела до відстрочення виходу громадян на заслужений відпочинок. Ці новації слід було б супроводжувати політикою зайнятості, щоб люди мали більше можливостей довше працювати.
Ще однією трудністю експерти називають наслідки війни, які загострять і так велику проблему працевлаштування старших українців. «У нас багато молодих людей покликані до армії, до різного роду силових структур, допоміжних підрозділів. І коли закінчиться війна, цих громадян потрібно буде повертати до цивільного життя, на ринок праці. Це буде складна проблема, оскільки ця цільова група становитиме кількісно не один мільйон осіб. І є високий ризик того, що люди старшого віку просто залишаться на узбіччі ринку праці», — вважає провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи Лідія Ткаченко.
ПІСЛЯ війни, попереджають науковці, українське суспільство може накрити гостра демографічна криза, адже за кордон виїхали мільйони громадян працездатного віку. Як свідчить досвід інших країн, чим довше триває війна, тим менше біженців повертаються додому. Скажімо, у Боснії та Герцеговині воєнні дії тривали з 1992-го по 1995 рік. За цей час домівки покинули 2,2 мільйона людей. Через п’ять років після війни 500 тис. з них (або 23%, майже кожний четвертий) залишилися жити за кордоном.
Якщо найбільш песимістичні прогнози демографів справдяться, то наше суспільство чекає величезне соціальне потрясіння — крах солідарної пенсійної системи. Адже вже через якихось 5-7 років пенсіонерів в Україні буде в три рази більше, ніж працездатного населення…
За матеріалами: http://www.silskivisti.kiev.ua/ Ілюстрат вна світлина з сайту https://mc.today/