Чому влада вирішила роздати її, цю тисячу”, усім, незалежно від їхнього матеріального становища. Якщо вже це благодійність, то вона має адресуватися тим, хто її по-справжньому потребує, а не всім без розбору.
Можна було б вибрати якусь конкретну категорію, наприклад, вимушених переселенців.
До того ж ці люди вже отримують виплати, тобто технологію їхньої підтримки відпрацьовано, і перерахувати їм додаткову суму не склало б жодної проблеми. А ось роздати по тисячі всім українцям — це технологічно складне завдання. Виходить, що заради дрібної виплати ($24) влада робить титанічні організаційні зусилля.
То чому ж влада вирішила роздати по скромній тисячі, але всім? Відповідь може лежати саме у технології роздачі. Гроші надходитимуть на карту “Національного кешбеку”. Це віртуальна картка, яку можна відкрити через “Дію”. Отож за допомогою тисячі для підтримки усіх без розбору влада хоче популяризувати “Національний кешбек” — дітище очільниці Мінекономіки, першого віце-прем’єра Юлії Свириденко.
Ілюстрація з сайту https://zn.ua/
Звісно, можна назвати роздачу по тисячі гривень підкупом виборців, але тут ми стикаємося із запереченням: надто це дрібний підкуп. Чимало людей, звісно, візьмуть тисячу, але лише для небагатьох вона буде важливим чинником під час голосування.
Якщо вже припускати електоральну технологію, то вона полягає не у передвиборній роздачі грошей, а в електронному голосуванні через “Дію”. А тисяча гривень — це не більш як спосіб залучити до “Дії” максимальну кількість українців.
Згідно з цією версією, ідею “тисячі від Зеленського” приніс на Банкову віце-прем’єр — міністр цифрової інформації Михайло Федоров. За його даними, більшість виборців уже зареєстровані у “Дії”. Наприкінці червня Мінцифри повідомило, що кількість зареєстрованих унікальних користувачів перевищила 20,5 млн і щомісяця збільшується на 100 тисяч.
Проблема в тому, що у 2019 році кількість українців, які мають право голосу, перевищувала 30 млн. Тобто 20 млн користувачів “Дії” — це, звісно, багато, але не факт, що цього вистачить для проведення електронних виборів. У 2019 році явка становила 63% (від 30 млн). А якщо у 2025 році проголосують ті ж 63% від 20,5 млн, вийде менше 13 млн. Тобто вибори у “Дії” можуть виявитися нерепрезентативними.
Втім, для виборів це маленьке лихо: в Україні не встановлено нижнього порогу явки. Але його встановлено для референдумів: у законі записано, що “всеукраїнський референдум вважається таким, що відбувся, якщо участь у голосуванні на референдумі взяли не менш як 50 відсотків виборців, включених до Державного реєстру виборців”. І це загальносвітова практика.
Реалістичний сценарій припинення війни, мабуть, має містити якісь компроміси. У липні в інтерв’ю французьким медіа Зеленський прокоментував можливість територіальних поступок в обмін на мир. “Будь-які питання щодо територіальної цілісності України — це питання, які не може вирішувати президент, — сказав він. — Без українського народу це неможливо“.
Не можна виключати, що виникне потреба провести референдум швидко. Для цього знадобиться “Дія”. Серед її функцій записані “запрошення на вибори” та “електронні консультації з суспільно важливих питань”.
Однак зараз незалученими до “Дії” залишаються виборці з різних верств населення. Для багатьох із них “тисяча від Зеленського” може виявитися достатнім спонукальним мотивом, щоб зареєструватися. Якщо взимку кількість учасників “Дії” наблизиться хоча б до 25 млн, то за “Є-підтримкою” можуть прийти “Є-референдум” та “Є-вибори”.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
