Поет і художник із Херсона Анатолій Кичинський влаштував у Рівному виставку своїх полотен

Лауреат Шевченківської премії Анатолій Кичинський живе в Рівному вже понад рік — прихистили родичі. Він активно відвідує різноманітні мистецькі майданчики, спілкується з рівнянами й несе їм своє дотепне щире слово та творіння пензля.ЗАДУШЕВНА Зустріч із нагоди відкриття виставки його картин уперше зібрала разом шанувальників в обласній науковій бібліотеці. Поринути в таїнство пензля та слова талановитого митця не завадила й настирлива повітряна тривога: рівненські барди якраз виконували пісні на слова напрочуд скромного митця, який володіє неперевершено тонким та глибоким гумором.

«Не так, як сподівалося, живу, де крапка необхідна, ставлю кому…» — лунає таке правдиве й до глибини душі пронизливе.

Але та кома неодмінно зміниться не лише на крапку — на величезний знак оклику з нагоди нашої Перемоги!

«Так, мені надто боляче усвідомлювати, що словом, яке ми звично називаємо зброєю, я не можу зупинити російську навалу, орду, що забирає і найкращих синів України, й наш спокій. І сумно від того, що це усталене сполучення десь навіть втрачає сенс», — зізнається пан Анатолій.

Утім, він за жодних обставин не втрачає ані віри, ані оптимізму. Як, зрештою, і його земляки: херсонська мистецька «діаспора» в Рівному досить потужна. Це і видавці Вікторія та Михайло Новицькі, які за програмою «єРобота» відкрили в центрі міста «Затишну книгарню», і письменник Віктор Михайлов, й інші творчі люди, що волею долі опинилися тут.

«Нещодавно мені таки випала нагода побувати в Херсоні, куди з Рівненщини доправляли гуманітарну допомогу. Оскільки була можливість, я забрав звідти 70 своїх картин — 30 із них представлені на цій виставці», — каже Анатолій Кичинський.

Вдивляюся в творіння його уяви та пензля (це переважно пейзажі), які випромінюють світло, навіть на тлі ночі!

«Херсонщина — земля, де багато сонця, тож його промінь є в кожній картині. Вони схожі на вітражі, нагадують Олександра Довженка та його «Зачаровану Десну» — це лірика та епос одночасно. Це українська традиція, важлива для нашої ідентичності. Вона повертає в дитинство, коли ми в калейдоскопі складали різнокольорові картинки», — розмірковує професор Київського національного університету технологій та дизайну Рада Михайлова.

…Пан Анатолій залюбки декламує вірш, що складається (вдумайтеся!) із 86 українських фразеологізмів та усталених виразів — чи є ще в світі ТАКА культура?

http://www.silskivisti.kiev.ua/

Теги

Новости по теме