Топ-новина від Politico: росія намагається відродити шпигунську мережу в Європі. Новину підхопили вітчизняні ЗМІ. Але хіба це новина? 40 років тому, 5 квітня 1983, Франція вислала 47 звинувачених у шпигунстві радянських дипломатів.То була ціла епопея, пов’язана з підполковником першого головного управління КҐБ СССР Владіміром Вєтровим. Спершу підполковник хотів завербувати французького громадянина, але зрештою завербували його. Французька контррозвідка скористалася нагодою, коли п’яний як чіп Вєтров розбив службову машину, а отже на нього з’явився компромат. Вєтрову допомогли приховати подію, а він за роки співпраці передав французьким кураторам майже 4000 секретних документів, у тому числі список з 250 колег – радянських агентів, сферою діяльності яких було промислове шпигунство у різних країнах світу. Колеги Вєтрова крали тисячі технологічних ноу-хау, значна частина яких згодом впроваджувалася в СССР, а після його розпаду в РФ.
Історія ця набула тоді такого розголосу, що надихнула французьких кінематографістів на створення фільму «Прощальна справа». Утім, справжній детектив, пов’язаний із викриттями підполковника Вєтрова, був набагато цікавішим за кіносюжет.
Звичайно, за 40 років російських шпигунів у різних країнах лише побільшало. Останнім же часом, після початку збройної агресії РФ проти України і пов’язаного з нею видворення з різних держав російських «дипломатів», численних відмов у візах, агентурні можливості російської розвідки за кордоном суттєво знизилися. І Москва вочевидь намагатиметься їх поновити.Як протидіяти цьому? Послідовно ці можливості і далі обмежувати. З усіх російських прислів’їв мені подобається одне: «Добре там, де нас немає». І це таки правда: добре лише там, де їх немає.А що на ідеал претендувати не доводиться, то можна вважати, що добре там, де громадян рф якомога менше. Зацікавлені у власній безпеці країни повинні виходити з цього.
Сергій Борщевський, Centre for Russian Studies