У Полтаві жінки, яких війна змусила переселитися до цього міста, безплатно опановують один із видів європейської класичної програми бальних танців – вальс. Відбувається це у межах проєкту «Вальс до Перемоги». Наступної суботи (25.03.23) – четверте й останнє заняття.
«Є надія, що я вальс затанцюю», – сказала Інна Триножко. До Полтави приїхали з Харківської області. Раніше танцями не займалася, а її професія пов’язана з медициною та дітьми.
«Найважче, мабуть, була адаптація в залі, – згадує Інна, — тому що різні категорії людей, різні вікові категорії. Хтось українською мовою спілкується, хтось на суржику, хтось російською мовою. Перше заняття було знайомство. А потім вже виникла гарна атмосфера. І ми сюди ідемо як у рідний дім».
Вічний пошук для занять танцями партнерів-чоловіків – не проблема для проєкту «Вальс до Перемоги». Власне його організували для жінок. І все ж, у залі були помічені двоє чоловіків. Один із них – полтавець Олег Ткачук.
Пан Олег сказав, що протягом трьох занять особливого часу для спілкування не було. Хоча вважає, що про нинішню ситуацію в країні ніхто не забуває. На його думку, процес тренування поліпшує настрій.
«Це відчуття – як перенесення в іншу реальність: реальність танцю. – розповів Олег Ткачук. – Гарна атмосфера, завдяки пані Світлані».
Пані Світлана, тобто Світлана Стрілець, допомагає опанувати мистецтво вальсу. Танцями займається з дитинства. Навчання хореографії вже давно її професія. Світлана працювала з різними віковими категоріями: від дітей до людей похилого віку. На відповідні теми писала наукові роботи.
Усе це було у Харкові, до російської агресії.
«Вирвались звідтіля, доїхали до Полтави, – згадує пані Світлана. – Знайшлись добрі люди, які нас прихистили. Правда ми їхали кудись далеко. Зупинились на ніч, а залишились уже на цілий рік».
Хореограф-педагог зі стажем вважає, що нинішня її волонтерська робота відрізняється від всього, що було в її практиці до переїзду в Полтаву.
«Приходять дівчатка зі своїми не просто проблеми, а з бідами, з горем. – розповідає Світлана про своїх нинішніх учениць. – Відпрацьовуємо стійкість, єднаємось заради стійкості під час війни».
Відпрацьовування відбувається під вальсовий такт, поради типу – «обережно наступайте на подушечки ступні». І звичайно звучить мелодія короля танців – так часто називають вальс.
Студентка Анетта Скряга отримує від всього цього, за її словами, «кайф». Вона студентка університету, який працює дистанційно. Їй набридло сидіти «в чотирьох стінах».
Дівчина активно займалася у шкільні роки естрадно-спортивними танцями в рідному Краматорську. Уже майже рік з родиною мешкає в Полтаві.«Я горда, що народилась на Донбасі. Це не російський край. Ми чекаємо перемоги, щоб повернутися додому. – сказала пані Аннета. – У Полтаві більше української мови. Тут я розмовляю українською. Хочеться і російською, бо ти звик до цього, але ти «ламаєшся».
Проєкт відбувається на базі полтавської танцювальної студії «TRINITY». Це спільна акція цієї студії та громадської організації «Інша жінка». Назва проєкту – «Вальс до Перемоги» – невипадкова.
На це надихнула мрія однієї з членкинь організації. Вона сказала, що перше, що зробить після перемоги – танцюватиме вальс зі своїм чоловіком.https://np.pl.ua/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
