Невеличка перукарня в одному з мікрорайонів Рівного. Кімнатка на 12 квадратів вбудована на місці колишньої квартири на першому поверсі панельної девятиповерхівки. Чотири місця для стрижки і фарбування.
П’ятниця 23 грудня, за двадцять до третьої дня. На вулиці пасмурно, але світло.
В перукарні всі крісла зайняті. Стрижуться двоє чоловіків і двоє жінок.
Четверо перукарок. Старша, середнього віку і дві молодші – русява і чорнява. Спілкуються між собою, подекуди перепитуючи клієнтів як стригти і чи достатня довжина.
Шумлять фени і машинки для стрижки.
Одна перукарка закінчує стригти жінку і просить іншу покликати чоловіка, який чекає на прибудованій верандочці, щоб він знімав куртку і готувався за п’ять хвилин.
Чоловік заходить і настає 15.00. Вимикається електрика. Все гасне і зупиняється.
– Ти диви, точно в 15.00, як завжди, – старша перукарка.
– Вимикають то точно, а увімкнути можуть і на годину пізніше, – молодша русява.
– А коли то вмикають, о 19-й?
– Так.
Старша перукарка і та, що середнього віку йдуть на вулицю. Просять клієнтів почекати.
– Ви сідайте-сідайте, – каже молодша чорнява чоловіку який зняв куртку і вагається що робити далі.
Садить його крісло, накидає накидку, обмотує шию білим тонким папером.
– Посадила вас щоб не втекли, – сміється вона і йде допомагати двом іншим з китайським генератором, що в підсобці за дверима на вулиці.
– Не здавай секретів, – сміється у відповідь молодша русява.
Двоє недострижених чоловіків, одна жінка і чоловік, якого впіймали ще до стрижки сидять мовчки.
Хвилину.
Дві хвилини.
– Така тиша…, – заговорює молодша русява, ймовірно, охоча до балачки.
За секунд тридцять чути як завівся бензиновий генератор.
Заходить старша і просить почекати «хвилинки три», щоб прогрівся двигун.
На вулиці плюсова температура після кількох днів морозу. Мокро.
– Ви бойлер вимкнули? – питає старша.
– Так, звісно.
Повертається молодша чорнява.
– Ой, в нас оце троє людей на покраску записалися ще до 19-ї…
– Ну може, ще в бойлері трохи буде води.
– Ну все вмикаємо, вже прогрівся, командує старша і за 15 секунд вмикається світло.
Знову гул машинок.
– Як вас стригти, питає молодша чорнява у «пійманого» після вимкнення світла клієнта.
Повертається і перукарка середнього віку – найбільше з генератором працювала вона.
Робота перукарні триває, приходять нові клієнти і питають коли можна постригтися.
– Я вмикаю, щоб просушити, – каже перукарка середньо віку, тримаючи в руках фен.
– Ой, чекай я трохи здую, – молодша і швиденько на кілька секунд вмикає свій фен і вимикає.
Фенами користуються почергово, попереджаючи одна одну – кожен понад два кіловата. Машинки і світлодіодні лампи тягнуть не багато електрики, а бойлер вмикати не можна.
– Що робитимемо з покраскою. В нас троє записаних, – радиться старша і сама відповідає, – увімкнемо чайника і нагріємо воду. Він десь два кіловата, то треба буде на той час фенами не користуватися.
– Якщо що, то підемо в будинок, там є газ, то на плиті нагріємо і принесемо. Якось викрутимося.
– Так, українці завжди знайдуть вихід.
Виходжу з перукарні і чую помірний гул генератора. Ще одного біля стоматології й аптеки. Біля базарчика і магазинчика з продуктами. Готуються увімкнути біля кав’ярні і пивної крамниці. В обміннику валют стоїть табличка «зачинено», мабуть генератор не окупається.
Відповідь українського малого бізнесу на нищення енергетичної інфраструктури російськими окупантами.
Без світла, але без вас.
Джерело:
«Четверта влада»
Автор(и): Володимир Торбіч
Орфографія публікації збережена – «Споживчий ринок».
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
