Чи уявляють політики Заходу, на яку небезпеку наражають свої держави, з добрими намірами відкриваючи двері для громадян росії?
Моя робота у посольстві України в Республіці Куба збіглася з черговою хвилею міграції кубинців з так званого острова Свободи до США в пошуках свободи не комуністичної, а справжньої.
Міграція відбувалася по-різному. Одні кубинці прощалися з родичами на березі океану, сідали в саморобні плоти і вирушали в ризиковане плавання. Скільки тисяч цих відчайдухів потонуло, не діставшись нейтральних вод, де їх підбирали американці, не знає ніхто.
Інші захоплювали іноземні дипломатичні місії – посольство ФРН, резиденцію посла Франції та генеральне консульство Чилі, а отже опинялися на території іншої країни і, ставши недосяжними для кубинських властей, намагалися з допомогою дипломатів виїхати з країни.
Ще інші записувалися на лотерею до Секції інтересів США (такі секції за відсутності дипломатичних відносин діяли в Гавані та Вашингтоні) в надії, що випаде щасливий білет, який давав право на легальну міграцію. Втім, охочих взяти участь у лотереї, попри переслідування влади, було в рази більше, ніж щасливчиків.
А задовго до мого відрядження на Кубу був Маріель. Маріель – портове місто кілометрів за 40 від Гавани. Тут свого часу любив рибалити Ернст Гемінґвей, на честь міста дістала ім’я його онука, актриса Маріель Гемінґвей.
У квітні – жовтні 1980 року, за домовленістю між урядами Фіделя Кастро та Джеймса Картера, звідси до США емігрували близько 125 тисяч кубинців. Джеймс Картер вважав це успіхом демократії, оскільки врятував тисячі й тисячі кубинців від влади комуністів. Фідель Кастро вважав домовленість своїм успіхом, оскільки йому вдалося разом з тисячами мігрантів відправити до США чимало карних злочинців та агентів кубинських спецслужб.
Останнім часом, на тлі невдалої спроби перевороту в Німеччині, «листів щастя» в Іспанії та інших країнах, а ще раніше у зв’язку з сепаратистськими виступами в Каталонії, маніфестаціями «жовтих жилетів» у Франції, спробою штурму Капітолію прихильниками Трампа, акціями антивакцинаторів, я дедалі частіше запитую себе, чи уявляють політики Заходу, на яку небезпеку наражають свої держави, з добрими намірами відкриваючи двері для громадян росії. Нехай навіть для таких, як журналісти «Дождя» в Ризі, що видають себе за опозиціонерів і противників режиму.
Мабуть, і Гераклу не вдалося б очистити Авгієві стайні від російської агентури.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
