Максим Гайдученко, котрий перебрався з мамою Оленою з Покровська Донецької області у Чернівці, за місяці подорослішав. Сидіти, склавши руки, у тиловому місті він не збирався, одразу ж почав шукати можливості допомогти нашим воїнам.
Як діяти, підказала нещодавно прочитана книжка «Пес на ім’я Мані» про дівчинку, яка запропонувалася вигулювати сусідських собак, щоби допомогти мамі виплатити кредит.
Максим теж розклеїв оголошення, що може надавати людям допомогу по дому, вигулювати собак, виносити сміття, приносити з магазину продукти, воду, робити іншу роботу.
«Максим не ставив багато запитань, проте він усе розумів. Він бачив, як стрімко та наскільки кардинально змінилося наше життя. За кілька днів до нас приїхав мій старший 17-річний син. Увесь цей час він був у Харкові. У нас відбулася розмова. Ми намагалися збагнути, як жити далі, що робити, як утримувати сім’ю і як допомогти Україні. Хоча місцеві нас дуже підтримали, пропонували допомогу з їжею, одягом тощо. Максим усе чув, тому прийняте рішення мене не здивувало», – розповідає його мати Олена.
Вона й допомогла йому розклеїти оголошення у мікрорайоні.
«Перший дзвінок пролунав уже наступного дня. Максиму запропонували першу роботу – винести сміття. Потім оголошення потрапило у групи сусідських чатів району. І відтоді замовлення не припинялися», – каже Олена (на світлині із сином).
Люди з повагою віднеслися до такої ідеї хлопчика, охоче давали йому якісь дрібні доручення, щоб тільки допомогти матеріально. Але мало хто думав, що зібрані гроші дитина витратить на допомогу ЗСУ. Та це було саме так.
За кілька місяців Максим зібрав кошти на купівлю 25 бронежилетів, тепловізор, пристрій нічного бачення, а також відправив 50 тисяч гривень на реабілітацію військового, що втратив у бою ногу.
Бо невдовзі чернівчани просто почали відправляти на його ім’я кошти, розуміючи, яку добру справу хлопець робить. А він все купував необхідне для війська: комплекти військового одягу та білизну, мобільні телефони, павербанк тощо.
«Ми зараз не вдома, і нам теж нелегко, проте я знаю, що нашим ЗСУ ще важче, і мені дуже хотілося їм допомогти», – каже Максим.
Він не єдина дитина у Чернівцях, яка сьогодні намагається допомогти збройним силам. На центральній вулиці імені Ольги Кобилянської часто можна побачити дівчинку Лізу, котра грає на скрипці і теж збирає гроші, щоб передати військовим. З цією ж метою грає на сопілці і 8-річний хлопчик Василько.
Діти малюють картини, які приносять на благодійний розпродаж у музей, кошти з якого теж відправляють ЗСУ. І це непоодинокі приклади.
Тому буде Україна, а як їй не бути з такими дітьми?
http://www.golos.com.ua/ Світлини з сайту https://vchasnoua.com/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
