Прообразами стали речі, привезені з експедицій етнопроєкту “Баба Єлька”. Активісти наголошують – це не бізнес, а боротьба за українську ідентичність. Адже не «шароварні», а справжні національні строї, питома українська мода – це маркери ідентичності, які нищили у радянські часи. Старожитності, що і досі лишаються актуальними, бачили журналісти Точки доступу.
Тут у нас традиційна спідничка, обов’язково на спідничку одягали фартушок, фартухи могли бути різні – із вишивкою і взагалі без різних візеруночків, із вирізуваннями різних видів. А зверху ми одягнули кофту “козачку” із накладними кишеньками. Ви можете побачити, яка тут красива вишивка, акуратно зроблені стіжки, – демонструє одяг на манекені завідуюча етнолабораторією “Баба Єлька” Світлана Листюк.
Машинки були далеко не у всіх, – додає вона. Тож здебільшого – це ручна робота.
Ми всі знаємо, коли з’явилися німецькі машинки Singer, які це були дорогі речі. Не всі могли їх собі дозволити.
В етнолабораторії проєкту “Баба Єлька” – близько тисячі старожитностей. Їх активісти привезли із експедицій селами Кіровоградщини за чотири роки етнографічної роботи. Поїздка в село Бірки Олександрівської громади 30 липня 2022 року – це вже 83 експедиція у 91 село.
У зібраній колекції – зокрема старовинний одяг і фотографії. Як бачимо, до приходу радянської влади досить широкі верстви українських селян, міщан були заможними і добре вдягалися, носили дорогі прикраси. А традиційний образ українця у шароварах створив радянський агіткульт. Не було ніде отих червоних шароварів незрозумілих, не було пластикових віночків, в які зараз масово наряджають україночок, – веде далі Світлана. – Сорочки були зовсім не такі. І взагалі, на жодній фотографії не було україночки, яка б стояла просто у вишитій сорочці без спідниці, без керсетки. А це той образ, який ми з вами бачимо в дитячих мультиках і в багатьох фільмах. Ми почали запитувати себе, чому так? Звідки взявся цей образ? Мабуть, цим хотіли продемонструвати нашу меншовартість?! Щоб довести, що це не так і що наші предки були красиві, вишукані, витончені, ми почали збирати одяг. Найбільше в етнолабораторії спідниць і керсеток. Частину подарували старожили чи їхні родичі, дещо активісти придбали у колекціонерів за власні кошти. Старовинного одягу загалом збереглося небагато. Але зібраний масив – близько сотні речей – дозволяє відшити колекцію реплік. Тож у Кропивницькому шитимуть спідниці, керсетки, юпки – верхній одяг із рукавами, нагрудники із спідницями. Кравчиня Аліка скурпульозно вивчає речі, що вдалося віднайти під час експедицій. На їх основі виготовляє лекала. Вона сама запропонувала свої послуги команді проєкту “Баба Єлька”. Зайшла до етнолабораторії подивитися на старожитності і просто закохалася у старовинні речі. Попри 30-річний досвід, репліки традиційного одягу шиє вперше. Вони, на думку майстрині, вирізняються багатим декором та хитрим кроєм. Сучасна одежа більш проста, а от автентичні речі – вони більш цікаві, більш “кучеряві в роботі”. Але я від цього дуже щаслива. Я шию ці речі, і в мене дуже піднесений настрій. Це свято, – зізнається Аліка. Модний проєкт – не бізнес, а боротьба за нашу ідентичність, – розповідає голова ГО “Баба Єлька” Інна Тільнова. Замовники платять лише за тканину та роботу кравчині. Відшита колекція буде “живою”. Речі не чекатимуть у музеї, поки відвідувачі зайдуть на них подивитися. Одяг у свята і будні носитимуть люди. В нас немає грошей, в нас немає фінансування, бюджету, спонсорів і так далі. Але ми дуже хотіли створити цю колекцію. Що ми придумали: ми придумали шукати дівчат і хлопців і пропонувати купити цю річ – вибрати із колекції прототип і зробити репліку. І це буде їхня річ, але, коли ми будемо презентувати колекцію, ми їх всіх зберемо і скажемо – ось люди, які дали життя цим речам.
Учасниця команди Наталія замовила собі репліку юпки. Оригінал, який показує вона, належав жительці села Олександрівка Ользі Дробтенко 1910 року народження. Кропивничанка вже вирішила, коли вперше одягне обновку. Найперше, куди я хочу одягнути цю юпку, це на наш великий вечір традиційних танців, який ми влаштуємо ось тут прямо на театральній площі біля нашої етнолабораторії. Це будуть танці перемоги, ми будемо веселитися і радіти, що нарешті вона настала. У майбутньому команда проєкту “Баба Єлька” планує відтворити традиційний весільний стрій, пошити кожухи та утеплені спідниці. Сторінка етнопроєкту у фейсбуці – за посиланням.
Сторінка проєкту “Баба Єлька. Мода” тут.
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
