Довкола визволеної Гусарівки, що за 10 кілометрів од окупованої Балаклії, бродять корови. Ще не здичавіли, бо відгукуються на голос. Не лякаються тварини і танка русні, який оце зараз обстрілює ферму. Я здригаюся при кожному вибуху, а вони ні.
ЯКБИ Віктор Миколайович Вовченко, котрий помер незадовго до війни, побачив, що залишилося від його високотехнологічної ферми на 500 голів ВРХ, то, певно, не пережив би такої наруги. Скільки труда і поту він вклав у неї — словами не передати. Німецькі й голландські косарки, сушарки, прес-підбирачі сіна, величезні ангари, запроваджені новітні технології доїння, вирощування телят, для яких був свій «дитсадок»… Після всіх нещасть молоко у корів перегоріло. Хлопці з тероборони намагалися роздоїти худобу, та не вдалося.
Свою ферму Вовченко називав стратегічним об’єктом. Мовляв, ні від чого так не залежить здоров’я нації, як від тваринництва, тобто від споживання хороших м’яса і молока.
Держава не розуміла цього, а може, не хотіла розуміти, бо якщо й існували програми з розвитку тваринництва, то великої ефективності вони не показували. Міркуйте самі: галузь із року в рік деградувала. Наприклад, позаторік кількість корів у країні впала до найнижчої позначки — 1,7 млн голів. За підсумками 2021-го, повідомили в Асоціації виробників молока, суттєво наростити поголів’я худоби змогли лише молочнотоварні ферми на Херсонщині (6,6 тис., +11,9%), на Миколаївщині (6,5 тис., +6,6%) та Волині (18,5 тис., +5,7%). Найбільше корів утримували господарства Полтавської (54,2 тис.), Черкаської (42,6 тис.) та Чернігівської (39,6 тис.) областей. При цьому селяни продовжують відмовлятися від корів — жоден із регіонів не наростив число поголів’я.
Попри всі труднощі Віктор Миколайович будував ферми. Повертаючись із-за кордону, привозив новітні технології й упроваджував їх тут. Хоча у тих закордонах, мабуть, нині не так багато таких ферм, як була у Вовченка. Зазнавав збитків, та не здавався…
Наші чиновники не розуміли, а русня відразу втямила. Бо вже й ферма порожня, і корови розбрелись, а російський танк продовжує гатити по капітальних спорудах біля Гусарівки. А перед цим люди, зачувши, як ревуть дійні корови, пішли рятувати худобу й не повернулися. Потім їх знайшли у льохах спаленими.
Розбомблено корівники у Шестаковому, знищено вщент ферму «Агромолу». А скільки ще сучасних господарств опинилося в окупації… Якщо ми визволимо територію, то відновити там тваринництво буде не так просто. І річ не в тому, щоб виловити у полях здичавілих корів, які не підірвалися на мінах. Головне в цій справі — генетичний матеріал, якого у світі не дуже багато. Породистого стада за короткий час не сформуєш.
Та найголовніше — перемогти.
Леонід Логвиненко, «Сільські вісті».
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
