Раптом тут, де море аж блискуче,
Тихий зсув єство моє обпік:
Осідає під ногами круча…
А бодай тобі стоять повік!
Я від грані спішно відступаю,
Плутаюсь в густому пирію.
А за хвильку – ніби забуваю:
На краєчку знов-таки стою.
Не пускаю в душу благодушшя
І тривозі ради не даю –
Маю хату на краєчку суші;
Вірю, що не в долі на краю.
Автор – Валерій Бойченко. Світлина – http://www.ochakiv.info/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
