Слідом за пам’яттю
Парк! Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював – такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний. Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на пів життя залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший, він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.
Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру… Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало – ні, пролітало,.проносилося! – в парку, в його іноді аж до грудей високій траві.
Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви незлюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною й жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак поступово скидав ту червінь і жовтину, до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими передсвітанковими годинами до парку починали заходити невеликі групи мисливців.
Додамо, текст цьогорічного Радіодиктанту, опублікуваного на сайті UA: Українське радіо, написав і прочитав у прямому етері Юрій Андрухович. Після прочитання диктанту письменник повідомив, що цим текстом розпочне свою нову книжку:
«Це буде початок моєї майбутньої книжки. Я навіть оголосив, що це буде роман, можливо збірка оповідань. У будь-якому разі мені залишається написати решту, вже є перших 199 слів книжки. Це була вже двадцять п’ята чи тридцять п’ята версія тексту, десь із місяць тому народилася перша. Згодом довелося задовільнити деякі побажання організаторів у плані нарощування складності.»
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
