Колишній український гідрогеолог Ігор Пилипенко більше двадцяти років мешкає у штаті Пенсильванія. Приїхавши в кінці 1990-х до Сполучених Штатів, науковець та викладач без проблем знайшов роботу за спеціальністю. Проте його з самого дитинства тягнуло до бджіл.
Любов до бджільництва прищепив йому дідусь. «Потім, коли я жив у Харкові, бджоли були у мене на балконі. Я приходив з роботи та міг годинами дивитися, як вони літають та приносять мед», – згадує пасічник.
Перед тим як наважитися завести свій перший вулик, довго вивчав теорію. Познайомився з роботами провідних українських бджолярів, зрозумів, які саме технології підходять до бджільництва в США. Так, жартує, і чекав би до пенсії, аби, нарешті, розпочати займатися бджолами, але тут у ситуацію втрутилася дружина Олена. Вона знайшла об’яву в інтернеті, що один з фермерів неподалік шукав пасічника. «Тут фермери запрошують пасічників з вуликами до себе для кращого запилення культур. Ми поїхали до нього. Це було дійсно інтерв’ю. Було видно, що я у нього не перший пасічник. Він дивився, чи потягну я, чи надовго це у мене, бо я ж тільки почав», – згадує Ігор.
Починав із семи бджолиних сімей. У кінці сезону розширив пасіку до 20 вуликів.
Наступної весни разом з дружиною пригляділи гарну місцину біля виноградника та невеличкого винзаводу в оточенні акацій та лип. «Запропонували господарям розмістити частину наших вуликів. Вони погодилися, це було вже наше друге місце. Тут дуже гарний мед, бджоли гарно розвиваються», – говорить Ігор.
Джекі Шліцер – управителька винного заводу зізнається, що навіть не уявляла, наскільки бджоли корисні для виноградників. Раніше оси їли виноград, але відтоді як на території з’явилися бджоли, оси зникли.
Джекі каже, що до знайомства з Ігорем та Оленою вона коштувала лише мед із супермаркету. І він їй ніколи не смакував. Тепер вона розуміє чому – то несправжній мед. Багато клієнтів винзаводу стали купувати й Ігорів мед.
Ігор зазначає, що американське та українське бджільництво принципово відрізняються між собою. В США бджіл у промислових масштабах – декілька тисяч вуликів – в основному використовують для запилення – це основний дохід бджолярів. Тобто мед – побічний продукт. На американських пасіках використовуються антибіотики, тому й мед не дуже доброї якості.
А в Україні навпаки. Пасічники заробляють на продуктах бджільництва. Окрім того, сезон збору меду в США дуже короткий. Він закінчується на початку липня. Тим часом в Україні мед качають ціле літо. Окрім квітів, липи та акації, в Україні ще багато соняшнику. В Америці сіють головно кукурудзу та сою, а це – не медоноси.
Зі своїх 60 вуликів Ігор за сезон качає більше тонни меду. Має постійних клієнтів. Проте, стверджує пасічник, гроші для нього в цій справі вторинні, головна ціль – поїсти справжнього меду. «Знайти такий мед, який був у дитинстві, тут дуже важко. Один з моїх найкращих спогадів дитинства – це як дідусь качав перший мед, збирав онуків. І ми свіжий мед їли з молоком. В цьому році, коли я качав свій перший мед, я зібрав усіх своїх онуків, у мене їх троє, і вони теж їли мед. Ось для чого це нам», – розповідає пасічник.
Майже увесь вільний від роботи час Олена та Ігор проводять на пасіках. Ігор зі своїми бджолами на ти. Добре знає та розуміє їхню поведінку та звички. Пояснює, чому пасічники ніколи не йдуть до бджіл у темному. «Одягаємося у все світле тому, що вони дуже погано реагують на чорний одяг. Адже їхній головний ворог – ведмідь. Тому темний колір – це для них потенційна небезпека.
Між тим щороку американські пасічники збирають у середньому майже 70 млн кг меду. У 2020-му виробництво впало на 6%, що вплинуло на ціни меду. Вартість збільшилася на 2% і склала $5 за кілограм. Свій вклад у розвиток американської медової індустрії роблять, як бачимо, і українці. Серед новоприбулих бджільництво набирає все більшої популярності.
https://ukrainian.voanews.com/ Світлини з Facebook/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
