Прийшла таки… Ви, пані, трохи рано.
О, пунктуальність — то, напевно, не про вас?
Нема овацій? Невелика шана?
Вас нàскрізь бачу – в профіль і анфас.
Ви, певно, спокусили Листопада?
Він, грішник, завше ласий до дівок.
Ви швендяли туди-сюди по саду,
шукали ключ до хвіртки чи гачок.
Не встояв, бідолаха. Спокусився…
Оті блондинки – слабинà його.
Ви звабили. А він не ухилився.
Пустив до серця. А кругом мело…
Летіло з неба пір’я, чи то клапті.
Ви мружились, сміялись. Він аж млів.
Збирав крижинки на тонкòму платті
і в очі все заглянути хотів…
А Осінь у кутку (де стара груша)
кусала лікті, плакала дощем…
Ви, пані, — шельма, вам сказати мушу.
Не варті ви ні віршів, ні поем…
Хіба не так? Ви кажете – обмова?
Він сам зайти звелів. І зрадив сам?
Не вірю вам… Ви вся така зимова,
І неприступна з-поміж інших дам.
Авторка Люда Галінська
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
