12 листопада Київ вперше побачив резонансну виставу “Дзяди” (інша назва — “Поминки”), за однойменним твором Адама Міцкевича, який до сучасного контексту інтерпретувала польська режисерка Майя Клечевська. Цю постановку вона здійснила в Україні – разом із Івано-Франківським національним драмтеатром ім. Івана Франка (директор-художній керівник Ростислав Держипільський). Столична прем’єра “Дзядів” відбулася в ході Міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Via Carpatia 2024, який триває у Києві 11-13 листопада. На подію завітали міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький, народні депутати України, депутати Сейму Польщі, лідери думок, військові, волонтери. Прем’єра відбулася у Залі ім. Героя України Василя Сліпака Національної музичної академії. Міністр Микола Точицький у вітальному слові перед показом зазначив, що вистава “Дзяди” – надзвичайно серйозний приклад того, що українці і поляки, коли об’єднані, – перемагають. “Ми мусимо пам’ятати, що Україна сьогодні бореться за нашу і вашу свободу, це залишається спільним меседжем, – підкреслив він. – Твір Адама Міцкевича, який переносить нас із 200-річної давнини до сьогодення – найкраща демонстрація того, що коли ми єдині, ми непереможні”.
Це перша постановка “Дзядів” Міцкевича на українській театральній сцені. Виставу визнали головною театральною подією 2023 року в Польщі. Також вона увійшла до шорт-листа в номінації «За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм» Фестивалю-Премії «ГРА». За словами творців, вистава розкриває антигуманну суть росії, яка несе свої імперські цінності крізь багато років, і закликає українців та європейців продовжувати боротьбу за свободу України та опір агресії. Водночас акцентує на тому, що “хороших рускіх” не існує.
“Для поляків це, напевно, найважливіший твір авторства Міцкевича, і саме завдяки Івано-Франківському театру та українцям ми зрозуміли суть цього твору, – каже польська режисерка, яка здійснила постановку “Дзядів” в Україні, Майя Клечевська. – Виставу неодноразово демонстрували в польських театрах, і вона здобула велику популярність”.
“Майя Клечевська поставила “Дзядів” так, що п’єса має дуже чіткий, в хорошому розумінні, агресивний антиросійський дискурс, – розповідає Ростислав Держипільський, директор-художній керівник Івано-Франківського національного драмтеатру. – Я в черговий раз зрозумів, що в тому і є сила класики: сенси, які були закладені в тексти, написані ще тисячу років тому, чи 500, чи 200 років, дуже часто, на жаль, є актуальними і сьогодні. Міцкевич написав “Дзяди” у 1822-му, в той час, коли частина Польщі була в окупації під Російською імперією. Сам поет був змушений емігрувати – він не перебував у Польщі на той час, тому що це було небезпечно.
Режисерка зробила виставу максимально сучасною і проукраїнською, про наших хлопців-полонених (за кордоном, зокрема в Польщі, цією виставою ми привертаємо увагу до наших полонених, до “азовців”). В оригіналі це польські студенти, які на той час скніли в російських тюрмах, а в постановці це українські полонені, які зараз сотнями перебувають у московитських тюрмах. У п’єсі йдеться про те, що польських дітей сотнями, кибитками вивозили в Сибір – і ми знаємо, що сьогодні сотнями, різними правдами і неправдами, українських дітей викрадають, вивозять до Росії. Ми говоримо про те, що це геноцид української нації. Також у виставі дуже різкий дискурс проти Московського патріархату. Чітко показано, що він століттями був ярмом для української нації. Ми розуміємо, що це ще один із видів зброї, за допомогою якої впливали і продовжують впливати на українців. Відтак нашим основним меседжем є те, що сьогодні все російське вбиває. У виставі звучить багато російської мови, і це свідомий режисерський хід, щоб підсилити негативний ефект, адже ми розуміємо, що сьогодні мова є теж надпотужною зброєю”. «Нині для нас вкрай важливо подякувати полякам за їхнє лідерство в об’єднанні Європи для підтримки України. За ту допомогу і прихисток, які вони надають українцям, – зауважив на київській прем’єрі вистави “Дзяди” народний депутат України, голова підкомітету з питань культурної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький. – Ми ще раз бачимо, наскільки схожі долі наших народів. Коли актори словами Міцкевича говорять від імені українських полонених, розуміємо: між поляками, що боролися за свою незалежність, як писав Міцкевич, і українцями, що чинять це зараз, немає великої різниці. Росія як була вселенським злом, так і залишилася ним сьогодні».
“Вистава «Дзяди» – чудовий приклад українсько-польської співпраці в галузі культури, – додає директорка Форуму Via Carpatia Ярина Ясиневич. – Її реалізували Івано-Франківський театр ім. Франка та польська режисерка Майя Клечевська. А ще, «Дзяди» – це переплетення сюжету польської літературної класики із реаліями війни в Україні. Співзвучність твору Адама Міцкевича, написаного двісті років тому, із нашими теперішніми переживанням, демонструє, наскільки насправді близькими є наші народи. Така культурна близькість є доброю основою для плідної співпраці в інших площинах нашого життя”.
Форум Via Carpatia 2024 відбувається за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження». При цьому зміст подій Форуму не є офіційною позицією МФВ. Літературно-мистецьку зустріч «Контекст: війна» підтримав Український інститут книги.
Фото: Віталій Грабар, Via Carpatia:
Галина ГУЗЬО https://ukrreporter.com.ua/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
