… Це справді політичне питання, від вирішення якого також залежить наша перемога, як і від грамотного проведення наземних операцій. Адже далекобійну зброю нам так і не дали, і навряд чи дадуть. Треба розраховувати на свої сили і застосовувати їх майстерно.
Пентагон звернувся до цивільних виробників дронів із проханням розробити й надати на випробування вже в грудні цього року недорогі одноразові дрони радіусом дії до 300 км. Американська армія має намір мати цілий флот таких дронів виходячи з досвіду нашої війни.
Що таке «недорогий дрон» по-американськи – це десь до 100 тис. доларів. Типу «шахед». Очевидно, що американці в нього обов’язково увіпхнуть умовно захищену CRPA-антену супутникової навігації, ще якусь оптичну систему навігації та наведення, але головне – замовник вимагає, щоб дрони могли літати взагалі без GPS, тобто – без використання супутникової навігації.
Чому без GPS? – Тому що вже й у нас такі прості рішення, засновані на супутниковій навігації, не працюють. Навіть дорогі CRPA-антени не працюють. Точніше, працюють, подекуди і час від часу, там, на тій ділянці фронту або кордону, де противник (або ми) не застосовує спуфінг – підміну супутникових координат. Тому що повне придушення супутникових сигналів глушилкою, те що в побуті називається «ребом», – це одне, це не так страшно, і певний час правильно зроблений і налаштований дрон може летіти за стандартною, вбудованою інерціальною системою навігації, тобтоза даними магнітного компаса (напрямок), барометра (висота), приймача повітряного тиску (швид кість). А ось у разі підміни координат ситуація стає набагато гіршою, особливо якщо підміняється координата за висотою польоту, – безпілотник, що летить на низькій висоті 50-100 метрів, запросто може зіткнутися із землею, бо автопілот вважає, що він летить надто високо, отримуючи хибну інформацію про висоту польоту від системи супутникової навігації, що потерпає від спуфінгу.
Чи є у нас технічні рішення щодо боротьби зі спуфінгом? Чи є надійні рішення (катапульти) для швидкого запуску великих дронів, тому що дедалі частіше й частіше команди запускачів зазнають ударів ракетами ворога по місцях запуску з коліс (на шасі)?.. Чи є у нас технічні можливості для подолання ешелонованої системи ППО і РЕБ дронами?.. – У когось є, у когось немає. Немає обміну досвідом і технічними напрацюваннями. Тому що нездорова конкуренція.
Не буду занурювати обивателів, які не мають, як правило, навіть достатньої середньої освіти (хоча майже всі мають вищу), у складні технічні речі, тож поясню по-простому – якщо майже щоночі «шахеди» залітають углиб України та атакують навіть Київ (де теж глушать і спуфять супутникові координати), а у нас проводиться масовий запуск далекобійних дронів у кількості 70, 150, і навіть 350 за ніч, і жоден із них не долітає до цілі (таке трапляється дедалі частіше й частіше), а багато хто навіть не перелітає лінію фронту або кордон, – то, напевно, у нас із дипстрайком (ударами безпілотниками на велику дальність) велика проблема.
Так-так – у нас велика проблема з «недольотами», які зазвичай списують на роботу ППО противника. У кращому разі наверх доповідається, що рознесли якусь другорядну нафтобазу, не захищену засобами ППО і не прикриту парасолькою РЕБ, або навіть склади з боєприпасами, які через російську недолугість теж нічим не були прикриті й захищені і де снаряди, бомби та ракети зберігалися штабелями, на відкритій місцевості поруч із новенькими, але порожніми бетонними укриттями… Але, хлопці, коли востаннє наші далекі бпла літали на москву? А коли долетіли? Коли успішно бомбили аеродром Енгельс або базу в Оленьї?… Де обіцяний знищений Кримський міст?.. Стоїть, зараза. Значить, є проблема.
Кожен такий масовий наліт, між іншим, обходиться платнику податків у середньому щось близько 10 млн доларів. Тому що є безпілотники, які летять на 300 км, несуть 3-5 кг бойової частини, і коштують 5 тис. доларів, а є такі самі, іншого виробника, теж на 300 км і теж 3-5 кг пластиду, але вже по 15 тис. доларів. Є такі ж на 300 км, але 30 кг пластиду – вони вже коштують 240 тис. доларів. А є 30 кг на 500 км – і вже 350 тис доларів. Ціни – умовні, орієнтовні, всім відомі. Усі професіонали знають, що дрон-камікадзе «маленький» і дрон-камікадзе «великий» мало чим відрізняються за начинкою – електроніка практично та сама, тільки розмір у «великого» більший і двигун, ясна річ, потужніший. При цьому і стандартний обиватель, і типовий начальник обожнюють потужніші та дорожчі безпілотники з бойовою частиною «хоча б 20 кг», хоча для знищення літака супротивника на аеродромі або пускової установки С-300 достатньо й однієї піхотної гранати вагою півкілограма, а великий безпілотник легше збити.
Ціноутворення в безпілотній сфері – це секрет полішинеля: хто як зміг продати, за скільки – той і молодець. Нагорі зазвичай думають так само, як середній обиватель, прикидаючи вартість дрона за кількістю кілограмів у сотнях тисяч доларів: 20 кг – 200 тис., 30 кг – 300 тис., а ефективність розраховують із кількості кілограмів вибухівки, занесених на кількість кілометрів. Ось і виходить, що великі дрони – дорогі, а маленькі – дешеві, хоча ефективність ураження цілей, точності ударів, можливості подолання ППО і РЕБ може бути прямо протилежна.
Багато непотрібного піару і переможної бравади, водночас дуже часто на дорогому «великому» безпілотнику стоїть той самий популярний аматорський автопілот «оранж куб» (600-700 доларів), що й на «маленькому», причому наглухо приклеєний до поверхні фюзеляжу, який відчуває дикі вібрації від роботи потужного двигуна внутрішнього згоряння. Ну і що, запитаєте ви?.. – А те, що від цих вібрацій набір вбудованих в автопілот датчиків – гіроскопи, акселерометри – не працює, інерціальна система навігації не працює, і в умовах придушення сигналів супутникової навігації або спуфінгу, дорогий апарат упевнено стикається із землею. Не летить.
Десять мільйонів доларів грошей платників податків догоряють у полях і посадках, потрапляють у парки і сквери, завдають ударів по висотках, бо ціна безпілотника не завжди визначає його якість і можливість подолання ворожих ППО і РЕБ.
Проблема у нас одна й та сама, що була рік тому, два роки тому, три роки тому і десять років тому – відсутність професійного підходу в безпілотній сфері, і особливо в ніші дальніх безпілотних бомбардувань. І якщо на рівні фпв-дронів не потрібно так багато знань, досвіду для забезпечення щоденної бойової роботи, і самі дрони, й технічні рішення для них не дуже складні та дорогі, то там, де працюють повністю автономні бойові літаючі роботи, класичний, загальноприйнятий зараз «державний підхід» – «дати грошей, і воно саме якось запрацює, ринок все виправить» – не працює.
Якщо такою складною темою, як дипстрайк, займаються вже десятки відомств і організацій без будь-якої мінімальної кооперації на рівні розробників, виробників і запускачів, без об’єднання й консолідації знань і досвіду авіаційних конструкторів, айтішників, електронників, то ми заздалегідь приречені на неефективне використання фінансових коштів і людських ресурсів.
Ну, немає у нас стільки інженерів, щоб десятки компаній могли розробляти і виробляти однотипні за призначенням та ефективні далекобійні дрони, немає у нас стільки фахівців, щоб забезпечити кожне силове відомство професійною командою запускачів без обміну досвідом з іншими командами. Навіть наш ворог, який має значно більше ресурсів, і не ліквідував систему професійної та технічної освіти, не закрив військові заводи, робить один основний тип (та й той ліцензійний) дальнього ударного дрону – усім відомий «шахед», а не розпорошує свої можливості по десятках різних програм.
Жорстка конкуренція між виробниками і застосовувачами за похвалу і плюшки від вищого військово-політичного керівництва, за фінансові та людські ресурси не допомагає, а шкодить розвитку наших ударних безпілотних систем великої дальності. Потрібні кооперація, обмін досвідом, спільний пошук працюючих рішень. На рівні командирів – щодо тактики застосування. На рівні інженерів – щодо вирішення складних технічних завдань. Інакше ефективність наших дипстрайків і далі знижуватиметься, Київ бомбитимуть, а москва житиме добре.
І це справді політичне питання, від вирішення якого також залежить наша перемога, як і від грамотного проведення наземних операцій. Адже далекобійну зброю нам так і не дали, і навряд чи дадуть. Треба розраховувати на свої сили, і застосовувати їх майстерно.
Автор: Юрій Касьянов, ЗСУ
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
