Автор – Анатолій Матвійчук
Коротка мить –
І біля скроні дуло.
І постріл. І кривава пелена…
Чи Україна до кінця збагнула,
Кого насправді втратила вона?!
Кому було, скажіть, до того діло,
Що в нашім часі, десь посеред нас,
Забута Совість нації ходила,
І в очі нам дивилася щораз?!
Вона красивих слів не добирала,
Пекла напалмом збайдужілий люд,
Але яку ж нестримну Душу мала!
Таких уже не буде більше тут.
Безсилі зовсім поетичні строфи.
Святі, напевно, плачуть в небесах,
Вона ж бо знала про свою Голгофу –
І добровільно вибрала цей шлях…
Дай Боже, нам докупи все зібрати,
Не загубивши жодного рядка.
Дай Боже, усвідомити цю втрату –
Вона така фатальна і гірка.
Моя стражденна Матір-Україно,
Чи прийде час і зрозумієш ти,
Що на тобі лежить важка провина:
Пророків треба чути й берегти?!
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
