Попри географічну близькість з Молдовою, ресторан, де можна поїсти страви молдовської кухні, в Одесі донедавна був лише один, знаходиться він дуже далеко від центру міста, в жилмасиві Райдужний. Саме тому, новина про відкриття нового закладу з такою теплою назвою “Мамалига” на вулиці Європейська (колишня Катерининська) місцевими гурманами була сприйнята з энтузіазмом – в соцмережах писали про черги в ресторан, який відкрився 17 травня 2024 року, в третю воєнну весну.
На відкритті нового закладу “Мамалига” на вулиці Європейська (колишня Катерининська) спостерігались черги
*Обережно, цей матеріал викликає апетит!
За два тижні ажіотаж навколо закладу трохи впав, тож Одеське життя вирішило теж відвідати “Мамалигу” та дізнатися, що цікавого там можна скуштувати, та скільки буде коштувати вечеря.
Ресторан Мамалига – належить до відомої в місті мережі, яка працює вже десять років. До неї входять популярні заклади національних кухонь: кафе кримськотатарської кухні Хаджибей та Крим, італійської – Моніка, грецької – Нікос, грузинської – низка Хінкалень у всіх районах міста. Можемо заспокоїти читачів, власники – одесити, які знають все про смак своїх земляків та гостей міста.
Ці ресторани відрізняються яскравими “інстаграмними” інтерʼєрами, порівняно невисокими цінами і середніми за розмірами порціями. Завдяки такій політиці в цих закладах зазвичай багато людей навіть у будні, а на вечір пʼятниці та суботи столики краще замовляти заздалегідь навіть зараз, під час воєнного стану.
Український дизайн та меблі з Парижу
За словами співвласника “Мамалиги” Михайла Серебрина, концепція ресторану виношувалася довгі чотири роки і спочатку він мав відкритися в Міському саду. Але не склалося. Зате зараз “Мамалига” вдало доповнила гастрономічну пару “Никоса” та “Моніки”, таким чином формуючи “смачний квартал”, який з вулиці Грецької ще трохи і дістанеться Дерибасівської. Ресторан знаходиться в старовинній будівлі, і архітектору Денису Біленко вдалося почистити та зберегти старовинний фасад з величезними вікнами. Він дуже обережно вписав національний колорит і лише підкреслив традиції регіону. За словами співвласників, практично всі роботи в ресторані були виконані вручну, а авторські меблі були спеціально розроблені та виготовлені в Парижі. Також з Європи приїхало 25 тонн різних матеріалів. Стеля з лози плелася на місці протягом чотирьох місяців. Також тут знаходиться одна з найбільших колекцій глечиків у країні. Ресторан складається з декількох поверхів. Зовсім скоро тут відкриється літній майданчик на вулиці та тераса у дворі. Таким чином, “Мамалига” зможе прийняти більше трьохсот відвідувачів. Хоч ресторан і просторий, але тут затишно – на стінах натуральні матеріали, етнокилими, квіти.
Стеля з лози плелася на місці протягом чотирьох місяців
А що в меню?
Меню Мамалиги складав бренд шеф з Молдови разом із з одеськими колегами. Воно вийшло доволі великим. Загальна кількість позицій – 58! Тут можна знайти страви з річкової риби, всіх видів мʼяса, зокрема качки та кролика, багато овочевих страв, по декілька варіацій популярних страв: сім видів вертути, шість смаків мамалиги та п’ять видів плацинди.
Обкладинка бумажного меню оформлена у вигляді домотканого рушника. Також існує електронне меню з фотографіями та можливістю поставити сердечко улюбленій страві. так що, якщо ви не знаєте, що замовити, можна орієнтуватися на смаки публіки.
Урсулець – хрусткі, доволі великі кульки з мамалиги, начинені всередині бринзою
Цитати з меню:
Трюфельна Мамалига – готуємо з румунського борошна з трюфелем – 80 грн.
Фасоліца з рубаним печеним перцем та турте (коржики) – 93 грн.
Лімба – слайси баклажану загорнуті з пастою із бринзи та волоських горіхів – 145 грн.
Салат з рваним качиним м’ясом, витриманою бринзою, хрустким яблуком, родзинками та гранатовим соусом – 235 грн.
Чорба овочева з квасолею, солодким перцем і томатами – 97 грн.
Плачинта зі шпинатом, яйцем та зеленню – 95 грн.
Вертута з сиром, бринзою та зеленню – 120 грн.
Кавирма з томленого ягняти з овочевою манжею – 289 грн.
Хрусткий короп у кукурудзяному борошні з мамалигою, соусом муждей, сметаною та витриманою бринзою – 235 грн.
Кушма Гугуци з вишнею – 140 грн.
Чорнослив у вині та спеціях з мусом із шоколаду та сметанковим кремом – 140 грн Страви бессарабської кухні загалом і молдовської зокрема надзвичайно ситні. І звісно, що за один раз просто фізично неможливо осягнути навіть чверть меню. Тому, порада – збирайте в Мамалигу велику компанію, замовляйте різні закуски та основні страви, щоб можна було ділитися та спробувати різні смаки та варіанти.
Плацинди з сиром та бринзою
Винна карта
Винна карта складається здебільшого з вин Молдови – славетних Пуркарю та Крікова, сучасних виноробень Et Cetera та Bostavan бессарабських вин одещини – Kolonist та Villa Tinta. Також власники купили виноградник в Одеській області, щоб робити та подавати до столу своє “домашнє” вино.
Я вирішила замовити: Заму (125 грн), Урсулець – хрусткі кульки з мамалиги та бринзою (117 грн), Мітітеї (210 грн), Плачинду з сиром і витриманою бринзою (105 грн). На десерт замовила легендарну Бабу нягре з морозивом (115 грн) та не змогла відмовитися від культового торту Вечірній Кишинів (140 грн). До їжі тут подадуть питну воду, а я ще взяла бокал Відомого криківського сухого Мускату (55 грн. – 100 гр).
Офіціант попередив, що вже “час пік”, тож чекати страви прийдеться довго, хвилин 20-25. Втім суп принесли за декілька хвилин, а мамалигу та мітітеї за хвилин пʼятнадцять.
Хочу сказати, що через часті відрядження до Бессарабії, з молдавською кухнею я знайома досить близько. Мамалига – страва, яку ми ніжно любимо в нашій родині і яку я готую обовʼязково, коли до нас приходять друзі, особливо коли вони з інших регіонів. Голубці з виноградного листя, кавирма, фасолиця, чорнослив у вині також часті гості на нашому домашньому столі. Звісно, я готую все це трохи по-іншому ніж у бессарабських селах. Вони у мене, більш легкі, “дієтичні”, якщо можна так сказати.
Заму я ніколи не їла, адже для її приготування потрібен квас на висівках, який треба лише готувати самим, тому що в наших магазинах на відміну від Молдови він не продається. Його назва – борш. Смак Зами виявився таким, як я його собі уявляла – насиченим, з кислинкою. Насичено жовта ніжна домашня локшина контрастувала з пружним мʼясом домашньої курки. А сам суп, за колористикою походив на яскравий килим зі стіни навпроти.
Урсулець – хрусткі, доволі великі кульки з мамалиги, начинені всередині бринзою, Политі трюфельним соусом та сметаною. Смаку трюфелю не відчула, адже бринза його перебиває.
Мітітеї подаються зі щіпкою маринованої синьої цибулі та на подушці з пюре із молодого горошку. Так написано в меню. Насправді, пюре горошку змішано з картопляним пюре і це відразу відчулося у смаку. Офіціант підтвердив мої здогади. Це цілком зрозуміло з економічних причин, але незрозуміло, чому про це не сказано в описі страви. Мітітеї з телятини надзвичайно ніжні та соковиті. Хочеться ще!
Плацинди з сиром та бринзою на мій смак доволі прісні, але погоджуюсь з тим, що дуже мало людей полюбляють агресивний смак та аромат овечої бринзи. Думаю, саме тому шеф вирішив трохи їх “пригладити”. Наступного разу спробую полити ці плачинди медом. Думаю, це буде вдале рішення. Спробуйте і ви, розкажіть, чи сподобалось.
Баба Нягре, десерт, який я мріяла спробувати вже багато років. Це неймовірно легкий, пористий бісквіт, основа якого велика кількість курячих яєць. Він випікається багато годин у формі з товстими стінками і набуває надзвичайної пористої структури, яка немов губка впитує в себе різноманітні пропитки. Тут її подають трохи теплою, политою варенням із зелених грецьких горіхів та кулькою морозива з халви.
Торт “Вечірній Кишинів” – солодка візитка столиці Молдови, як у нас, “Київський”. Він складається з коржів в які додані горішки та чорнослив, перемазаних сметанним кремом і залитих шоколадною глазур’ю. Торт в міру солодкий, чорнослив додає йому балансу, а гарно просочені коржі тануть у роті.
Торт “Вечірній Кишинів”
Загальні враження
По – перше, хочеться порадуватися, що незважаючи на виснажливу війну, в нашому місті все одно відкриваються нові заклади.
По – друге, радує і те, що це доступний ресторан з локальними продуктами та українською душею, цікавими деталями.
По – третє, тут гарне і ненавʼязливе обслуговування, офіціанти знаються на стравах. Всі страви, які я спробувала, були гарно приготовані та красиво оформлені. Так, деякі смаки трохи відрізняються від моїх особистих, але бажання прийти сюди ще не один раз в компанії з друзями залишилося. Якщо ви любитель солодкого – сюди можна впевнено заходити лише заради десертів. Юлия Сущенкоhttps://odessa-life.od.ua/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
