Олексій Гончаренко: перші міркування про “гучне” (а насправді – занудне) інтерв’ю путіна Такеру Карлсону

Олексій Гончаренко 

Сюрпризів немає. Давайте подумаєм, як це вплине на Україну. 1. Чи погано, що відбулось це інтервʼю? Так. Буде дуже багато переглядів. І багато людей можуть повірити путіну. 2. Чи дійсно подивляться 500 млн людей це інтервʼю? Сумніваюсь. Не потрібно перебільшувати зацікавленість людей. Дві години старенький маленький чоловік розповідає про Богдана Хмельницького та рєзіновиє попи. В нинішній час увага людей розсіюється. І вони рідко можуть фокусуватись на чомусь цілі дві години. Звісно будуть вирізки. Тік-токи. І так далі. Але це вже все було. 3. Чи вплине це на підтримку України? Ні. Навпаки. Скоріш за все це підстібне бути більш проактивним політикам та елітам в США і добитись виділення грошей. 4. Зеленському треба давати інтервʼю Карлсону. На жаль, наш хід другий. Але треба двати. І треба гарно підготуватись. В принципі питання можна спрогнозувати. Йому потрібно мати чіткі відповіді. Особливо (!) про церкву. 5. Такер Карлсон – представник слабкої Америки. Такі люди там є. Їх вистачає. Але в більшості своїй США – це наддержава. Світовий гегемон. І вони стали ними і продовжують бути ними не тому, що здавали інтереси своєї країни маленьким диктаторам. 6. Основний хід в інтервʼю був зроблений на листах Хмельницького. Смішно. Десь в той же час в США британці засновують таке місто, як Бостон. Взагалі апеляція до історії не діє на американців. На європейців – можливо. Але на американців – ні. Ну і уявіть собі людину, яка всерйоз сидить і перечитує листи Богдана Хмельницького і махає ними в 2024-му році і каже, що ось тому війна.

Ілюс трація з сайту https://www.ostro.org/

Теги

Новости по теме