У час Різдвяних свят дуже хочеться вірити в диво. Скептики скажуть, то все дурня. Але історія Світлани Тленюк – це якраз справжнє диво…
Реальну різдвяну історію розповіла волинська газета «Твій вибір».
Богдан Тленюк із Тернопільщини працював у мирному житті водієм. Після героїчної оборони кіборгами Донецького аеропорту вирішив підтримати українських захисників, пішов добровольцем на фронт, був учасником АТО. Два з половиною роки тому в його житті з’явилася вона – Світлана. Хоча в обох за плечима –шлюб і розлучення, а жінка була на десять років старшою, проте між молодими людьми спалахнуло таке кохання, що вони одружилися. Коли в серпні 2022-го у Світлани загинув на війні старший із синів, 24-річний Назар, саме чоловік Богдан став для неї опорою. Він підтримував, допомагав переживати цю болючу втрату. Хоча й сам, коли почалася повномасштабна війна з росією, пішов добровольцем на фронт і служив на Донеччині. «Богдан був у мене патріотом. Як тільки почалося вторгнення, відразу кинувся до військкомату. Кілька днів штурмом намагався добитися, щоб іти не в якусь бригаду ремонтників, а тільки на фронт. Так він потрапив до саперів і став сапером-гранатометником. Постійно воював на тому напрямку, біля Бахмута та Авдіївки», – ділиться вдова.
Увесь час, скільки Богдан зі Світланою жили в шлюбі, мріяли про спільну дитину. Але щось не виходило.
«Думка про дітей не давала мені спокою. Адже я на десять років старша за чоловіка, а він дуже мріяв про первістка, – зізнається жінка. – Коли на війні загинув мій син Назар, ми з чоловіком іще активніше стали замислювалися про народження дитини. Тож коли в березні 2023-го Богдан прийшов у відпустку, я запропонувала, щоб ми спробували штучне запліднення. Тим більше, в одній із клінік Тернополя для військових діє безкоштовна програма».
Подружжя пройшло процедуру ЕКЗ. Після цього Богдан повернувся на фронт. Щоразу, перед виходом на бойове завдання, телефонував дружині, розпитував новини, попереджав, скільки часу його не буде на зв’язку.
«Він міг на два-три дні пропадати, а тоді серед ночі дзвонити. Я постійно чекала на його дзвінок. Того, останнього, разу Богдан теж попередив, що йде на бойове завдання, я чекала. Але…» – і жінка не стримує сліз.
Як потім розповіли побратими Богдана, хлопці відбили дуже велику територію на Авдіївському напрямку. Коли поверталися назад, підбирали всіх поранених. Якраз тоді почався обстріл із дрона. Пораненого хлопця, якому Богдан помагав іти, відкинуло на півтора десятка метрів. А сам Богдан отримав настільки серйозні поранення спини, що загинув на місці.
Востаннє голос коханого Світлана чула 4 липня. Потім із фронту прийшла страшна звістка. Рідна Тернопільщина зустріла на щиті свого 37-річного Героя. Далі було важке прощання. А потім..
Душу жінки переповнили подвійні почуття. Був жаль від того, що в ту радісну мить із нею поруч не було коханого, який так мріяв мати дітей. Але водночас серце Світлани наповнилося щастям. Бо хоча московити забрала в неї двох найдорожчих людей – сина й чоловіка, та Господь подарував жінці два нові життя – сина та доньку.
Нині поруч зі Світланою її молодший син, Олексій. Хлопцеві 15. Але він по-дорослому дивиться на життя. Розуміє: хоча маму підтримує вся родина, але саме він повинен стати для неї головною опорою.
У будинку в селі Стриївка на Збаражчині, де народився Богдан, Світлана разом із батьками облаштувала куточок пам’яті загиблого Героя. На згадку про коханого жінка вишила бісером портрет, на якому вона разом із чоловіком після одруження.
«Обручку я постійно ношу із собою. Хочу, щоб половинка Богданового серця була біля мене. А тепер ношу під серцем і діток, про яких найбільше в житті мріяв мій чоловік. Я розумію, самій буде важко з дітьми. Але ці крихітки – то такий скарб! І я збережу цей скарб для мого Богдана».
Ніна Грицюк
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
