Польський військовий аналітик, засновник Rochan Consulting Конрад Музика розповів в інтерв’ю виданню Forsal про те, як може розвиватися ситуація на фронті у 2024 році. Texty.org.ua публікують ключові прогнози експерта у вигляді впорядкованої прямої мови.
Росіяни відновили свої сили й поволі перехоплюють ініціативу. Це стосується практично всього фронту від Харківської області через Донбас до Запоріжжя. Винятком є ситуація на Херсонщині, де вже близько двох місяців Сили оборони України проводять операцію на лівому березі Дніпра. Але підрозділи, які там задіяні, перебувають у постійних боях майже пів року і дуже втомлені, тому їх здатність діяти може бути обмежена.
Якщо говорити про українські війська, то інтенсивність бойових дій, безумовно, знизилася, а після контрнаступу їхні наступальні можливості вичерпані. Наразі для атаки на російські окопи бригади можуть виділяти лише підрозділи розміром із взвод, можливо, два чи кілька десятків солдатів одночасно. Вони мають артилерійську підтримку, але зниження інтенсивності вогню величезне, на кілька десятків відсотків менше, ніж влітку. З обох боків є траншеї, ця лінія розмежування має довжину від кількох десятків до кількох сотень метрів. Обидві армії намагаються атакувати ці укріплення, але насиченість розвідувальними засобами з обох сторін настільки велика, що ефективні марші більших колон відбуваються лише вночі. Якщо українці атакують позиції росіян, то перед світанком, коли у повітрі менше безпілотників. Вони атакують до світанку, займають окоп і повинні мати при собі достатньо запасів, щоб протриматися в ньому до заходу сонця. Тоді хтось зможе підійти чи під’їхати до них і передати нові запаси. Будь-яка спроба потрапити в цю траншею протягом дня буде зустрінута вогнем російської артилерії або застосуванням протитанкової зброї чи безпілотників.
Є багато факторів. По-перше, українці обрали для основного удару місце, яке сьогодні є найбільш укріпленим у Європі. Мінні поля, окопи, артилерійське насичення були величезними, а українці були організаційно неспроможними здійснити великий наступ, який би призвів до значного прориву російських рубежів на Запоріжжі. По-друге, вони ніколи не проводили такого роду операції, тому труднощі виникли й на рівні операцій і командування. Штаб не зміг успішно провести скоординований наступ.
Проблема полягала також у тому, що українська армія розпорошила свої сили, частина воювала під Бахмутом, частина на заході Донецької області, а найбільша частина була спрямована в бік Токмака. Відволікання було занадто великим і непотрібним. Також були труднощі з навчанням, як з боку НАТО, так і з боку українців. Росіяни дуже добре підготувалися до цього контрнаступу. Пів року вони укріплювалися на Запоріжжі, а потім українці зосередилися на обороні Бахмута. Якби частина цих сил і засобів захисників була перенаправлена на південь, щоб ускладнити росіянам створення укріплень, дуже ймовірно, що цей контрнаступ виглядав би інакше. Не те, що ці тисячі кілометрів фортифікаційних ліній з’явилися за одну ніч, це був довготривалий процес, за яким українці спостерігали, але не змогли зупинити.
У Rochan Consulting ми оцінюємо, що нинішню інтенсивність росіяни зможуть зберегти протягом наступних двох-трьох років. Вони виготовляють нові танки, ремонтують старі, що стоять на зберіганні, і ті, що пошкоджені в Україні. Крім того, спостерігається значне зростання виробництва артилерійських боєприпасів і величезні постачання безпілотників, вироблених у росії, а також в Ірані та Китаї. Російська збройна промисловість, ймовірно, досягне свого піку виробничих потужностей у 2024 році. Ми не знаємо, як довго це триватиме, або як довго це витримає російська економіка, тому що зараз 40 відсотків федерального бюджету росії виділяється на армію та органи внутрішньої безпеки. Це, мабуть, не є стійким у середньостроковій перспективі п’ять-десять років. Утім, нинішній дефіцит бюджету росії становить лише 1 відсоток ВВП. Економіка, яка через санкції мала розвалитися, цього року, швидше за все, зафіксує зростання ВВП на 2%. Через рік після введення санкцій рф вийшла з економічної кризи. Це, звичайно, має високу соціальну ціну, але це не важливо, тому що пропагандистський меседж ясний: росіяни борються за виживання, а тому мають бути готові йти на жертви в ім’я війни із Заходом. Навіть якщо ми бачимо ситуації, коли російські солдати протестують, нам слід пам’ятати, що вони роблять це не тому, що не хочуть воювати. Вони просто скаржаться на відсутність відповідного обладнання та підготовки.
Зараз в Європі не вистачає техніки, яка могла б підтримати українців у веденні наступу в 2024 році. Схоже, США не нададуть Україні достатньої кількості бронетехніки чи транспорту для створення нових бригад чи оснащення старих. Певною втіхою може бути те, що частина техніки, отриманої українцями за останні місяці, не використовувалася в бойових діях або не була знищена.
Постачання із Заходу наразі дуже обмежені, особливо це стосується боєприпасів калібру 155 мм. Вони не тільки невеликі, а й нерегулярні, що дуже ускладнює планування операцій навіть на тактичному рівні. Проблема в тому, що немає планів, що робити далі. Ми перебуваємо в певному замкнутому колі. На Заході чекають від українців своїх планів на наступний рік, чекають інформації, на яку техніку вони можуть розраховувати, і виходячи з цього хочуть планувати, що робити наступного року. Тому важко передбачити, що буде.
Росіяни вже неодноразово показували, що вони дуже добре почуваються взимку і часто використовують її для наступальних операцій. Я очікую, що атаки, які зараз тривають, продовжаться, і цілком ймовірно, що в найближчі два-три місяці буде проведена якась велика операція.
2024 рік для України буде важчим, ніж нинішній з політичних причин, особливо в Сполучених Штатах, де підтримка Конгресу вже не така очевидна, а повернення Дональда Трампа в Білий дім виглядає реальним. Тому українцям доведеться боротися за збереження інтересу та бажання підтримувати Україну на Заході. Саме з цієї причини вони можуть захотіти провести більшу операцію, використовуючи обладнання, яке у них залишилося, і накопичені боєприпаси.
Щодо позитиву, то слід пам’ятати, що українці зараз виробляють дуже велику кількість розвідувальних і ударних безпілотників, радіус дії яких сягає сотень і навіть тисяч кілометрів. Відповідь України на російські наступальні дії може полягати в посиленні атак безпілотників на цілі в Криму, а також у самій росії, щоб підірвати довіру до режиму та послабити російські звичайні можливості. Цілями можуть бути, наприклад, аеропорти або бази Чорноморського флоту.
Це дуже важко передбачити. З одного боку, виробництво зброї в росії стрімко зростає, і росіяни за технікою та кількістю солдатів зможуть провести велику наступальну операцію. Ключові питання – як до цього підготуються українці і як поведуть себе росіяни. Якщо це буде повторення того, що вони зараз роблять під Авдіївкою, то ймовірність більшого прориву росіян дуже мала. Але українці також мають будувати лінії укріплень уздовж лінії фронту, як це зробили росіяни на Запоріжжі. Це має дві мети. По-перше, звісно, легше захищатися. По-друге, зі стратегічної точки зору, утримання лінії укріплень вимагає менше солдатів і ресурсів, ніж захист без укріплень. Тому після їх створення деякі підрозділи можуть бути виведені з передової і тренуватися в тилу. Зараз це не так, тому що більшість підрозділів перебувають близько до фронту.
Українці не проводили мобілізацію, тому що стверджували, що мають достатньо вояків не тільки для оборони, але навіть для наступу. Проблема в тому, що після великої мобілізації 300 000 людей росіяни зараз набирають в армію близько 20 000 людей щомісяця. Вони використовуються не тільки для покриття поточних втрат у підрозділах, а й для створення нових підрозділів у тилу, які зараз навчаються.
Від початку війни українці зазнали великих втрат. Значна частина тих, хто зараз служить, пройшла попередню військову підготовку, хоча в деяких випадках 15 або 20 років тому. Але це люди, які знають, як працює армія. Залишається дуже висока ймовірність призову молодих українців, які ніколи не мали контакту з армією. Однак українські політики дуже неохоче приймають це рішення, тому останніми днями з’явилася інформація про збільшення добровільного призову. Але не думаю, що це задовольнить потреби українських захисників. Якщо вони планують більшу наступальну операцію зі стратегічною метою перемогти росіян, вони повинні прийняти рішення про масштабну мобілізацію.
Залежить від періоду. Наразі Україна не може перемогти рф у бою. У 2024 році українцям варто менше зосереджуватися на видовищних речах, таких як літаки F-16, і більше зосереджуватися на низовій роботі, як-от навчання резервістів чи штабів, покращення медицини на полі бою чи кращий розвиток комбінованих операцій, наприклад, артилерії та бронетехніки. Без цього досягти успіху буде важко.
https://texty.org.ua/
Интернет-газета "Споживчий ринок" - Spozhyv.com.ua 
